Погрози та нічні дзвінки від колекторів є незаконними: експерти пояснили права боржників в Україні

Десятки телефонних дзвінків протягом дня, повідомлення з погрозами, спроби зв’язатися з родичами чи роботодавцем, а іноді навіть листи, що зовні нагадують судові повістки чи документи виконавчої служби. Все це створює враження, що боржник практично залишається беззахисним, пише «Судово-юридична газета».

Однак українське законодавство встановлює зовсім інші правила. Діяльність колекторських компаній сьогодні перебуває під державним контролем, а способи їхньої взаємодії зі споживачами детально визначені законом. Сам факт існування заборгованості не дає кредитору чи колектору права застосовувати будь-які методи впливу на людину.

Що колектори мають право робити

Поширена думка, що колектори можуть робити практично все, щоб змусити людину повернути борг. Насправді їхні повноваження значно обмежені законом.

Основне завдання колекторської компанії — інформувати боржника про наявність простроченої заборгованості та запропонувати способи її добровільного врегулювання. Вони можуть телефонувати, надсилати листи, електронні повідомлення або контактувати іншим способом, передбаченим законом та кредитним договором. Однак кожна така взаємодія має здійснюватися з дотриманням вимог статті 25 Закону України «Про споживче кредитування».

Під час першого контакту представник колекторської компанії зобов’язаний повідомити своє прізвище та ім’я, назву юридичної особи, від імені якої він діє, вказати кредитора або нового кредитора, в інтересах якого здійснюється врегулювання заборгованості, а також надати інформацію про суму простроченого боргу. Якщо взаємодія здійснюється автоматично, споживачі повинні бути повідомлені про використання автоматизованої системи.

Не менш важливим є й те, що боржник має право вимагати документи, які підтверджують право вимоги. Якщо кредит було передано іншій компанії, новий кредитор або колектор повинен надати підтвердження такого переходу прав, а також детальний розрахунок заборгованості. Закон встановлює конкретні терміни для надання цієї інформації, і відмова її надати може свідчити про порушення вимог законодавства.

Водночас далеко не кожна компанія, що телефонує з вимогою повернути кредит, має законне право здійснювати колекторську діяльність. Згідно з вимогами Закону України «Про споживче кредитування», врегулювання простроченої заборгованості можуть здійснювати лише юридичні особи, включені до Реєстру колекторських компаній, який веде Національний банк України. Якщо компанії в цьому реєстрі немає, то її діяльність може бути незаконною.

Саме тому юристи радять ще під час першої розмови попросити представника назвати повну назву компанії, після чого перевірити її наявність у відкритому Реєстрі НБУ.

Така проста перевірка часто дозволяє зрозуміти, чи справді перед вами законний учасник ринку, чи особи, які лише прикриваються статусом колекторів.

Коли колектори переступають межу закону

Стаття 25 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює цілий перелік дій, прямо заборонених під час врегулювання простроченої заборгованості.

Насамперед закон забороняє будь-які прояви психологічного тиску. Колектори не мають права погрожувати фізичною розправою, пошкодженням майна, виселенням, арештом майна без рішення суду або кримінальною відповідальністю лише через наявність кредитної заборгованості.

Не менш поширеним порушенням є введення боржника в оману. Представники колекторських компаній нерідко називають себе співробітниками поліції, прокуратури, суду або державної виконавчої служби, хоча законом це категорично заборонено.

Ще одним грубим порушенням є надсилання листів або повідомлень, оформлених таким чином, щоб створити враження про відкриття виконавчого провадження або винесення судового рішення.

Використання державної символіки, назв органів державної влади, написів на кшталт «повістка», «виконавчий документ», «термінове повідомлення про стягнення» або «повідомлення про виселення» не допускається, якщо такі документи не походять від відповідного державного органу.

Слід зазначити, що закон також обмежує способи спілкування з боржником. Представники колекторських компаній не мають права дзвонити або надсилати повідомлення з 20:00 до 9:00, а також контактувати з особою більше двох разів на добу, якщо інше не ініційовано самим боржником.

Окремо закон захищає право людини на конфіденційність. Колекторам заборонено збирати інформацію про місце роботи, стан здоров’я, графік відпусток, пересування, публікації в соціальних мережах або інші персональні дані, що не стосуються виконання кредитного договору. Такі дії можуть одночасно порушувати вимоги Закону України «Про захист персональних даних».

Чи можуть колектори приходити додому та телефонувати родичам

Одне з найпоширеніших запитань серед позичальників — чи мають право представники колекторської компанії приходити додому або спілкуватися з членами сім’ї. Стаття 25 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює, що взаємодія з боржником має здійснюватися виключно у спосіб, визначений законом, з дотриманням вимог моральної поведінки. Особисті зустрічі допускаються лише за попередньою згодою споживача.

Іншими словами, колектор не має права без попереднього узгодження приходити за місцем проживання людини, чекати біля будинку або намагатися потрапити до квартири.

Правила щодо контактів із третіми особами не менш суворі. Родичі, друзі, сусіди або роботодавець не є сторонами кредитного договору, тому їх залучення до врегулювання боргу допускається лише у випадках, прямо передбачених законом. Якщо ж колектори починають дзвонити по телефону батькам, чоловікові чи дружині, дітям, колегам або роботодавцю лише для того, щоб психологічно вплинути на боржника, такі дії можуть свідчити не тільки про порушення Закону «Про споживче кредитування», а й про незаконну обробку персональних даних.

Більше того, третя особа має право вже під час першого телефонного дзвінка заявити про заборону використання її персональних даних. Після цього кредитор або колекторська компанія повинні негайно припинити будь-які контакти з цією особою.

Чи можуть колектори погрожувати судом, арештом майна або кримінальною відповідальністю

Ще один поширений спосіб психологічного тиску — повідомлення про нібито «порушення кримінальної справи», «термінове вилучення майна», «виїзд виконавчої служби» або «арешт усіх рахунків уже завтра». У більшості випадків такі повідомлення не мають нічого спільного з законом.

Колекторська компанія не є правоохоронним органом, не здійснює досудове розслідування та не має жодних повноважень влади. Вона не може:

• накладати арешт на майно;
• описувати квартиру чи автомобіль;
• блокувати банківські рахунки;
• виселяти людину з житла;
• починати кримінальне провадження;
• конфісковувати майно.

Усі ці заходи можливі лише після розгляду справи судом та в рамках виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Тому будь-які заяви про те, що «майно заберуть завтра», «поліція вже поїхала» або «якщо не заплатите сьогодні — порушать кримінальну справу», є маніпуляцією, що прямо суперечить вимогам щодо етичної поведінки під час врегулювання простроченої заборгованості.

Куди звертатися, якщо колектори порушують закон

Якщо кредитор або колекторська компанія систематично порушують встановлені законом правила, не слід обмежуватися лише усними проханнями припинити дзвінки. Закон передбачає кілька ефективних способів захисту.

Насамперед варто зібрати всі можливі докази. Це можуть бути аудіозаписи телефонних розмов, скріншоти повідомлень, фотографії листів, журнал телефонних дзвінків із зазначенням часу та кількості контактів. Після цього доцільно звернутися зі скаргою до Національного банку України. Саме НБУ відповідно до Закону України «Про Національний банк України» здійснює державний нагляд за діяльністю кредиторів та колекторських компаній.

Регулятор має право:

• проводити перевірки;
• вимагати пояснень;
• застосовувати заходи впливу;
• накладати штрафи;
• тимчасово забороняти окремі види діяльності;
• виключати компанії з Реєстру колекторських компаній.

Подати звернення можна через офіційний сайт НБУ, електронну пошту, контакт-центр або у письмовій формі.

Якщо ж у діях колекторів є ознаки погроз фізичною розправою, вимагання коштів, пошкодження майна або незаконного поширення персональних даних, необхідно також звернутися до Національної поліції.

Практика Верховного Суду

Верховний Суд уже звертав увагу на те, що під час врегулювання простроченої заборгованості кредитор або колекторська компанія зобов’язані діяти виключно в межах вимог статті 25 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 7 березня 2024 р. у справі № 487/3170/22 суд детально проаналізував правила взаємодії кредитора зі споживачем під час стягнення простроченої заборгованості.

Верховний Суд наголосив, що під час першого контакту кредитор, новий кредитор або колекторська компанія зобов’язані повідомити боржнику інформацію про кредитора, розмір простроченої заборгованості та інші відомості, прямо передбачені статтею 25 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, якщо взаємодія здійснюється з третіми особами, інформація про борг може повідомлятися лише за наявності згоди споживача. Тому телефонні дзвінки родичам, роботодавцю або знайомим із повідомленням про наявність боргу без відповідної згоди боржника можуть свідчити про порушення вимог закону та стати підставою для звернення зі скаргою до Національного банку України.