Особливості допомоги постраждалим від сексуального насильства під час війни та чому Україна потребує спеціального закону

Про особливості допомоги постраждалим від сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом (СНПК), розповіли президентка ГО "Ла Страда-Україна" Катерина Черепаха та віцепрезидентка цієї громадської організації, докторка філософії в галузі права Марина Легенька.

Характерні особливості сексуального насильства, пов'язаного з війною

Це різновид гендерно зумовленого, сексуального насильства, прямо чи опосередковано пов'язаного зі збройним конфліктом, з війною. Цей зв'язок може бути різним: часовим, просторовим або причинно-наслідковим. Сьогодні в Україні є всі ознаки, що виокремлюють сексуальне насильство під час війни як воєнний злочин, - пояснила Марина Легенька.

Вона зазначила, що російські загарбники використовують СНПК, як один із методів залякування та досягнення певних військових цілей. У такому разі головна мета окупантів - принизити, катувати, підкорити свободу.

Найчастіше до насильства вдаються військові, але до СНПК можуть вдатися і представники інших воєнізованих формувань РФ, представники органів влади агресора на тимчасово окупованих територіях. Тому відповідні злочини необхідно ідентифікувати як сексуальне насильство в умовах конфлікту.

Які міжнародні конвенції порушують росіяни?

Відповідно кваліфікує СНПК як міжнародний злочин Римський статут Міжнародного кримінального суду. У нас він не ратифікований, проте Україна дала згоду на розслідування всіх воєнних злочинів за Римським статутом.

Крім цього, окупанти порушують такі міжнародні документи:

• Женевські конвенції та додаткові протоколи до них;
• Європейська конвенція з прав людини, зокрема ст. 3, яка взагалі забороняє катування;
• Конвенція ООН про права дитини;
• Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

Як Україна фіксує випадки СНПК

В Україні фіксація здійснюється кількома інституціями. Якщо говорити про кримінальні провадження і про фіксацію СНПК як злочину за порушення законів та звичаїв війни, то тут працюють органи кримінальної юстиції - Офіс Генерального прокурора, Національна поліція, Служба безпеки України. Або всі інші органи державної влади, яким стало відомо про такий випадок. Звісно, для належного дотримання процедури для подальшого кримінального переслідування винуватця вони мають передати відповідну інформацію до органів кримінальної юстиції, - каже Марина Легенька.

Для розслідування відповідних справ були створені спеціальні структурні підрозділи. Але особливість розслідування справ щодо СНПК полягає в тому, що вони не потребують обов'язкового проведення судово-медичної експертизи. Тому для притягнення злочинця до відповідальності необхідні інші докази: встановити чіткий причинно-наслідковий зв'язок із війною, чіткий територіальний зв'язок особи та часовий зв'язок із наявністю представників російської федерації в певний час на певній території.

Водночас випадки СНПК фіксують і представники громадських, міжнародних організацій. Іноді їх виявляють, ідентифікують і можуть зафіксувати журналісти, які потрапили на деокуповані території одними з перших, або будь-які особи, які привозять гуманітарну допомогу. Є низка громадських ініціатив, які також фіксують, збирають докази і готові передавати їх відповідним інституціям, - додала Катерина Черепаха.

Що стимулює це потерпілих звертатися до правоохоронців

Іноді люди не готові пройти стрес і навантаження, пов'язані з розслідуванням. Одна постраждала може стимулювати бажання покарати винуватців або репарації, матеріальну компенсацію за те, що з ними сталося.

Марина Легенька зазначає, що після випадку СНПК до державних органів можна звернутися завжди. Такі злочини не мають терміну давності.

Це надважкий злочин, який розслідуватиметься нашою державою, якщо постраждала особа звернеться через 5, 10, 20, 30 років. Приміром, у Хорватії було звернення від постраждалих через 30 років після випадку СНПК. На жаль, в Україні не менше таких злочинів і на нас чекають ще десятки років їхнього розслідування, - додала фахівчиня.

Чи вважається постраждалою особою дитина, яка народилася внаслідок СНПК?

В Україні дитина, яка народилася внаслідок зґвалтування, не вважається постраждалою.

Поки що питання про дітей, народжених унаслідок СНПК, в Україні ще недостатньо опрацьоване, на чому наголошують різні громадські організації, і не тільки вони. Якщо дивитися на досвід інших країн, є різні ініціативи в цій сфері. Здебільшого вони стосуються вже дорослих дітей, які знають про те, внаслідок чого вони з'явилися на світ. Різні ініціативи започатковують самі діти - це як групи взаємопідтримки. Але деякі можуть і не знати про історію свого народження, - розповіла Катерина Черепаха.

Фахівчиня додала, що в Україні вивчають це питання, проте правових напрацювань немає.

Які механізми реагування на випадки СНПК є в України?

Наразі ці злочини розслідуються за кількома статтями Кримінального кодексу як порушення законів і звичаїв ведення війни. Однак є деякі проблеми, які в нашому законодавстві не врегульовані. З цього приводу Марина Легенька зазначила:

Чи потребує Україна спеціального закону? Так, безумовно. Він критично потрібен. Так само критично, як і встановлення статусу особи, яка постраждала від СНПК. Наша країна гостро потребує визначення порядку відшкодування шкоди, в тому випадку, якщо її не виплачуватиме кривдник. Як відбуватиметься відшкодування з боку держави? Тому так, спеціальний закон із визначенням усього спектра таких питань, включно з наданням потерпілій особі всіх видів допомоги, сьогодні дуже і дуже необхідний.

Чи необхідна спеціальна норма в Кримінальному кодексі? Так, вона необхідна. І розробка відповідних норм велася вже досить давно ще до повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, але вона не була завершена.

Натомість Катерина Черепаха наголошує на важливості залучення до розробки відповідного закону громадські організації, особливо ті, що професійно працюють у темі протидії СНПК, надання допомоги постраждалим. Адже фахівці можуть стати голосами тих постраждалих, які безпосередньо пережили такий досвід.