Напад через зовнішність або походження: як зафіксувати злочин і захистити свої права

Упродовж останніх років в Україні неодноразово повідомляли про напади, під час яких потерпілі вважають, що причиною агресії стали їхня зовнішність, походження, мова, інвалідність чи інші ознаки. Зокрема, у Вінниці мати 16-річного хлопця заявила, що її сина побили через зовнішність, а в Києві нападу зазнав 16-річний афроукраїнець.

Юристи ГО Gender Stream радять насамперед залишити небезпечне місце та звернутися по допомогу до оточуючих. У разі безпосередньої загрози слід телефонувати за номерами 102 або 112, а за наявності травм — викликати швидку допомогу.

Крок 1: забезпечте власну безпеку

Найперше завдання — вийти з небезпечної ситуації. Якщо нападники поруч, не намагайтеся сперечатися, доводити свою правоту чи знімати все на телефон, якщо це може зробити ситуацію ще небезпечнішою.

Зайдіть у людне місце: магазин, аптеку, кафе, під’їзд із консьєржем, будь-який простір, де є інші люди. Попросіть конкретну людину про допомогу: не просто «допоможіть», а «викличте поліцію», «побудьте зі мною», «зніміть, що відбувається», «запам’ятайте цих людей».

Якщо є загроза просто зараз, телефонуйте 102 або 112. Якщо є травми, сильний біль, кровотеча, запаморочення, панічний стан чи підозра на струс мозку — викликайте швидку за номером 103.

Не применшуйте те, що сталося. Навіть якщо не було фізичних дій, але вас переслідували, погрожували або застосували газовий балончик — це не дрібниця.

Крок 2: зафіксуйте все, що може зникнути

Коли ви вже в безпечнішому місці, спробуйте зберегти докази. Не обов’язково робити все самостійно, можна попросити друга, подругу, перехожих або працівників закладу допомогти.

Сфотографуйте травми, порваний одяг, пошкоджені речі. Якщо є сліди газового балончика, синці, подряпини чи набряки — зафіксуйте їх одразу і повторно через кілька годин або наступного дня, бо деякі травми проявляються не відразу.

Збережіть листування, коментарі, погрози, голосові повідомлення, публікації або сторіз, якщо вони пов’язані з нападом чи цькуванням. Не видаляйте листування, навіть якщо хочеться швидше прибрати його з очей. Зробіть скриншоти так, щоб було видно дату, час, нікнейм або профіль людини.

Запишіть для себе коротко, що сталося: де, коли, хто був поруч, що саме говорили нападники, на що вони реагували. Особливо важливі фрази, які можуть вказувати на мотив: образи щодо зовнішності, раси, мови, релігії, інвалідності, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності чи іншої ознаки.

Якщо поруч були камери — у ТРЦ, магазині, кафе, під’їзді, транспорті — запишіть, де саме вони розташовані. Відео можуть швидко стертися, тому важливо якомога раніше повідомити поліції, де його можна отримати.

Якщо в результаті нападу ви зазнали травм, зверніться до травмпункту, сімейного лікаря або викличте швидку. Поясніть, що травми виникли внаслідок нападу. Попросіть, щоб це було зазначено в медичних документах.

Якщо вам розпилили газ в обличчя, били по голові, штовхали, ви падали або втрачали орієнтацію — краще не відкладати огляд. Деякі наслідки можуть проявитися пізніше.

Збережіть усі довідки, виписки, чеки за ліки та результати обстежень.

Крок 3: зверніться до поліції

Коли звертаєтеся до поліції, важливо описати не лише сам напад, а й причину, через яку, на вашу думку, вас обрали мішенню.

Можна сказати так: «Я вважаю, що напад був пов’язаний із моєю зовнішністю / мовою / походженням / інвалідністю / сексуальною орієнтацією / гендерною ідентичністю / іншою ознакою».

Попросіть внести до заяви слова нападників, попередні погрози, образи, реакцію на символіку, одяг, макіяж, мову чи інші обставини. Якщо вам здається, що поліцейський або поліцейська це ігнорує, повторіть: «Прошу зафіксувати можливий мотив нетерпимості».

Після подання заяви попросіть підтвердження, що звернення зареєстроване. Якщо відкриють кримінальне провадження, попросіть витяг з ЄРДР. Якщо вам відмовляють, не пояснюють подальші дії або знецінюють ситуацію, це теж варто фіксувати: дату, час, відділок, імена або посади людей, з якими ви говорили.

Якщо поліція не реагує

На жаль, буває, що звернення не сприймають серйозно, мотив нетерпимості не хочуть фіксувати, а ситуацію називають «конфліктом» або «побутовою сваркою».

«Люди часто не звертаються по правовий захист, бо не довіряють правоохоронній системі, переймаються через можливий осуд та віктимблеймінг (звинувачення постраждалої людини). А ще через те, що деякі форми дискримінації дуже складно довести. Буває й таке, що постраждалі самі не одразу усвідомлюють, що їхні права порушили, чи не вірять, що звернення призведе до реального результату», — говорить юристка Ганна Литвинова.

Це не означає, що треба зупинятися.

Можна подати письмову заяву повторно, надіслати її поштою або через офіційні канали, звернутися до керівництва відділку, прокуратури, Державного бюро розслідувань — якщо йдеться про можливі неправомірні дії правоохоронців, — або до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

До Омбудсмана можна звернутися, якщо ви вважаєте, що ваші права порушують або держава не забезпечує належного реагування. Гаряча лінія Уповноваженого — 1678.

У таких ситуаціях дуже бажано мати правову підтримку, тому що система може бути складною, виснажливою і не завжди дружньою до постраждалих.

Крок 4: не залишайтеся самі

Після нападу або погроз може бути соромно, страшно або дуже самотньо. Особливо якщо інцидент пов’язаний із чутливою для вас ознакою, а ви не хочете публічності чи є ризику аутингу.

Попросіть когось бути поруч: друга, подругу, родича, колегу, людину зі спільноти. Вони можуть допомогти написати заяву, поїхати з вами до лікаря, бути поруч у відділку поліції або просто підтримати після пережитого.

Якщо вам потрібна юридична консультація, можна звернутися до системи безоплатної правничої допомоги за номером 0 800 213 103. Там можуть пояснити, як подати заяву, які документи зберігати і що робити, якщо поліція не реагує.

Також можна звертатися до правозахисних організацій, які працюють із протидією дискримінації дискримінацією, правами людей з інвалідністю, ЛГБТІК+, ромськими громадами, ВПО чи іншими групами. Якщо ви боїтеся розголосу, одразу скажіть про це. Нормальна допомога має враховувати вашу безпеку і конфіденційність.

Чому важливо говорити саме про мотив

Коли людину б’ють, переслідують або принижують через певну ознаку, важливий не лише сам факт насильства, а й чому це сталося.

Якщо мотив не фіксують, справа може залишитися в системі як хуліганство або звичайний конфлікт. Тоді зникає головне: людину обрали мішенню через те, ким вона є або ким її вважають.

Злочини на ґрунті нетерпимості мають ширший ефект. Вони зачіпають не тільки одну постраждалу людину, а й інших людей, які мають таку саму або схожу ознаку. Саме тому важливо, щоб поліція, прокуратура й суди бачили повну картину.

Ви не винні в тому, що на вас напали, вам погрожували або вас принижували. Відповідальність завжди лежить на тих, хто вчинив насильство чи погрози. Ваше завдання після інциденту — подбати про себе, зберегти те, що може допомогти справі, і знайти підтримку, з якою вам буде безпечніше проходити цей шлях.