Мирна угода може назавжди позбавити багатьох українців шансу на повернення додому - NYT

Багато хто з них втратив надію на повернення додому і переживає через невизначеність свого майбутнього. 66-річна Олена Матвієнко з Маріуполя, чий дім зруйнував російський удар, а дочка й онука загинули, з болем сприйняла ідею передачі окупованих територій Росії. Вона висловила обурення, порівнявши таку ситуацію з "відрізанням руки або ноги". Попри трагедію, жінка мріє повернутися додому. Про це повідомляє The New York Times.

Журналістка Ганна Мурликіна, яка залишила Маріуполь і знайшла притулок у Києві, зізналася, що заяви Трампа стали для неї символом втрати віри в справедливість і підтримку демократичних цінностей. Вона наголосила, що такі заяви принижують людей, які сподівалися на допомогу цивілізованих країн.

Деякі українці, які залишилися на окупованих територіях, також перебувають у важкому становищі. Одна з мешканок Бердянська, яка відмовилася назвати своє ім'я, розповіла, що не підтримувала російське вторгнення, а залишилася лише через бажання жити на своїй землі. Жінка обурена тим, що її та інших, хто не покинув свої домівки, іноді називають зрадниками.

64-річна Любов, вимушена покинути Мелітополь, переживає за сина, який служить у ЗСУ. Вона зізналася, що сподівалася на несподіваний хід Трампа, який міг би зупинити війну. Жінка мріє повернутися додому, відновити свій сад і почати життя заново.

Тим часом на окупованих територіях з'являються нові російські громадяни, приваблені дешевими іпотечними кредитами та можливістю придбати покинуту власність. У таких містах, як Маріуполь і Крим, активно ведуться угоди з нерухомості.

Одна з кримчанок розповіла, що вона та її сусіди адаптувалися до російської реальності, але втрачають надію на повернення Криму під контроль України. Вона зазначила, що невизначеність майбутнього викликає сильний стрес у людей, особливо через відсутність ясності про долю їхніх дітей.

Держсекретар США Марко Рубіо в ефірі заявив, що Дональд Трамп прагне повного завершення війни, а не тимчасового припинення вогню. Однак для багатьох українців його підхід здається відстороненим від реальної трагедії, з якою вони стикаються щодня.