Люди живуть самі частіше, ніж раніше. Проблема не тільки в самотності

Нове дослідження показує: одиночне проживання часто виявляється не усвідомленим вибором, а результатом обставин. Люди переїжджають у місто, розлучаються, залишаються самі після того, як діти виросли, або просто не знаходять зручного формату спільного житла. При цьому життя на самоті може посилювати відчуття ізоляції та підвищувати навантаження на ресурси: одній людині однаково потрібні окрема квартира, техніка, опалення, меблі та побутові прилади.

Дослідниця сталого розвитку Туллія Джек із Лундського університету провела глибинні інтерв'ю з 23 одинаками, які живуть у Данії. Робота опублікована в Humanities and Social Sciences Communications.

Деталі

Авторка дослідження виділила чотири основні шляхи до життя поодинці. Перший - переїзд до міста. Людина опиняється на новому місці, без стійкого кола спілкування, і винайняти окреме житло часто простіше, ніж знайти підходящих сусідів.

Другий шлях - відчуття, що людина "переросла" спільну оренду. Багато хто жив із сусідами в студентські роки або з економії, але пізніше почали сприймати такий формат як тимчасовий і занадто виснажливий.

Третій шлях - "порожнє гніздо", коли діти виростають і з'їжджають, а батько залишається один. Четвертий - усвідомлений вибір усамітнення: деяким людям дійсно важливо жити без постійної присутності інших.

Цікаво, що багато учасників не сприймали життя на самоті як ідеальний варіант. За словами Джек, частина опитаних хотіла б жити з партнером, друзями або у форматі спільного житла, але так просто склалися обставини.

Окрема тема - самотність. В інтерв'ю приблизно половина учасників самі говорили, що відчувають ізоляцію. Дослідниця наголошує: у людини можуть бути знайомі, але не бути людей, до яких можна звернутися, коли потрібна допомога в побуті або підтримка у важкий момент.

Чому це важливо

Самотнє проживання - це не лише питання особистого комфорту. Воно пов'язане зі споживанням ресурсів. Коли кілька людей живуть разом, вони ділять простір, техніку, опалення, меблі та багато побутових речей. Коли кожен живе окремо, все це потрібно дублювати.

Саме тому дослідники сталого розвитку розглядають спільне житло як один із відносно простих способів знизити вуглецевий слід. У країнах Північної Європи майже половина домогосподарств складається з однієї людини, тому навіть невеликі зміни в житлових звичках можуть мати значення.

Але важливе застереження: мова не про те, щоб змушувати людей жити разом. Для багатьох особистий простір справді необхідний. Проблема в іншому - зараз ринок житла часто пропонує лише два зрозумілих варіанти: окрема квартира для однієї людини або житло для традиційної родини. Гнучких форм, де можна ділити ресурси і водночас зберігати приватність, не вистачає.

Бекграунд

У дослідженні помітні й гендерні відмінності. Чоловіки частіше описували життя поодинці як небажане і пов'язане зі стигмою. Серед жінок, особливо старшого віку і після минулих стосунків, частіше зустрічалася інша позиція: вони не хотіли знову жити з партнером, зокрема через колишній нерівний розподіл домашньої роботи.

Це не означає, що всі чоловіки страждають від самотності, а всі жінки раді жити самі. Дослідження невелике і якісне - 23 інтерв'ю, а не велике національне опитування. Але воно добре показує: причини самотнього проживання складніші, ніж простий вибір між "хочу бути один" і "не хочу бути один".

Авторка пропонує розвивати більш гнучкі форми спільного житла: ко-лівінги для різних вікових груп, зрозумілі правила спільної оренди, фінансові стимули для тих, хто ділить житло, і сервіси, що допомагають підібрати підходящих сусідів. При цьому такі рішення мають поважати право людини на особистий простір.

Джерело

Tullia Jack, "Home alone: solo living pathways, everyday experiences and policy implications for sharing and sustainability", Humanities and Social Sciences Communications, 2026.