Літали, перш ніж розучилися: вчені дізналися про минуле страусів

Сьогодні страуси та ему не літають, але нове дослідження показує: їхні стародавні предки були здібними мандрівниками, які перетинали величезні відстані повітрям.

Як з'ясували вчені, 56 мільйонів років тому вони могли літати на великі відстані і саме так поширилися континентами.

Команда міжнародних дослідників, включно з Кларою Відріг з Університету Осло, опублікувала роботу в журналі Biology Letters.

Вчені проаналізували унікальний викопний екземпляр грудини стародавнього птаха Lithornis promiscuus, знайдений у колекціях Смітсонівського інституту. Цей птах за розміром був порівнянний із сучасною чаплею.

Порівнявши форму грудини Lithornis з більш ніж 150 видами сучасних птахів, дослідники з'ясували, що вона найбільше нагадувала будову кісток у далекобійних літаючих видів - чапель і білих ібісів. Це свідчить про те, що Lithornis був пристосований до тривалих перельотів, на відміну від сучасних нелітаючих страусів, ему, казуарів і ківі.

Такий висновок спростовує ранню теорію, згідно з якою предки всіх сучасних нелітаючих птахів були від самого початку нездатними до польоту і просто "розповзлися" по різних материках, слідуючи за рухом континентів. Однак генетичні дослідження показали, що поділ палеогнатів - групи, до якої вони належать, - стався вже після розпаду суперконтиненту Пангея. Це означає, що птахи могли потрапити до Південної Америки, Африки, Австралії та Нової Зеландії тільки повітрям.

Цікаво, що птахи, які не літають, - не результат загальної еволюційної події, а приклад паралельної еволюції: різні види незалежно один від одного відмовилися від польоту. Умови, за яких це можливо, зазвичай складаються на ізольованих островах, де немає хижаків, а їжа легко доступна з землі. Але 50-60 мільйонів років тому, після вимирання динозаврів, такі умови існували і на континентах.

Дослідники припускають, що вимирання хижаків після катастрофи, що знищила динозаврів, створило безпечне середовище, в якому птахи могли спокійно розвиватися на землі. У Lithornis також був розвинений нюховий апарат, який дозволяв йому ефективно шукати їжу в ґрунті, а не в кроні дерев, що ще більше знижувало потребу в польоті.