Їх вважали хатніми робітницями — але вони керували виноробством у Стародавньому Римі

Нове дослідження пропонує зовсім іншу картину. Історик Тамара Льюїт із Мельбурнського університету дійшла висновку, що жінки могли керувати виробництвом вина та оливкової олії — товарів, які приносили власникам маєтків значну частину доходу.

Однак мова йде не про всіх римлянок. Дослідження присвячене вілікам — жінкам-управителькам у сільських маєтках. Багато з них, ймовірно, були рабинями, хоча серед них могли траплятися вільновідпущенниці та вільні жінки.

Деталі

Головним джерелом для дослідження стала праця римського землевласника та письменника Луція Юнія Модерата Колумелли, який жив у I столітті нашої ери. У своєму трактаті про сільське господарство він докладно описав обов’язки двох управителів: чоловіка — vilicus — та жінки — vilica.

Історики часто сприймали віліку як завідуючу домашнім господарством. На таке тлумачення вплинула велика цитата з грецького філософа Ксенофонта, яку наводить Колумелла. Ксенофонт вважав дім природною сферою діяльності жінки.

Але він жив в Афінах більш ніж за чотири століття до Колумелли й розмірковував про заможних містянок, а не про робітниць римських маєтків. Більше того, сам Колумелла кілька разів підкреслював, що переказує чужі й дуже давні уявлення.

Коли Тамара Льюїт заново розглянула перелічені ним обов’язки віліки, з’ясувалося, що значна їхня частина була пов’язана з виробництвом.

Жінка-управителька мала стежити за віджимом виноградного соку, додаванням солі, полину, фенхелю та увареного сусла, а також контролювати бродіння. Помилка могла знищити весь урожай: через невідповідну температуру, бактерії або контакт з повітрям вино легко перетворювалося на оцет.

Віліка також керувала переробкою оливок і виготовленням олії. На великих римських віллах обсяги такого виробництва могли сягати десятків тисяч літрів на рік. Це була не домашня заготівля продуктів, а велике господарство, що працювало на продаж.

На думку дослідниці, віліка могла керувати як жінками, так і чоловіками, зайнятими у виробничих приміщеннях. Чоловік-управитель при цьому відповідав переважно за роботи на полях, у садах та виноградниках.

Додаткові підказки містяться в інших римських текстах. Катон Старший, який жив приблизно за два століття до Колумелли, згадував і чоловіків, і жінок серед працівників, необхідних для виноградно-оливкового господарства. Він доручав віліці стежити за птицею, переробляти сезонні продукти та підтримувати порядок у приміщеннях.

Прибирання в даному випадку могло стосуватися не тільки житлового будинку, а й стайнь, складів, олійниць та виноробень. Чистота таких приміщень безпосередньо впливала на збереження продукції.

Юридичні джерела також зараховували віліку до числа людей, необхідних для продуктивної роботи маєтку, збору врожаю та його збереження. А на деяких римських зображеннях жінки присутні під час виготовлення вина та обрядів, пов’язаних із врожаєм.

Чому це важливо

Сільське господарство було основою економіки Стародавнього Риму, а вино та оливкова олія належали до найважливіших товарів. Якщо жінки керували їхнім виготовленням, значить, вони займали в господарстві набагато більш значуще місце, ніж вважалося раніше.

Нова робота висвітлює й більш загальну проблему: уявлення про минуле залежать від того, як історики інтерпретують стародавні джерела. Одна цитата з грецької філософії допомогла закріпити образ жінки, яка майже не виходила за межі домашнього господарства. Більш уважне вивчення всього тексту виявило іншу роль — керівника великого виробництва.

При цьому не можна стверджувати, що жінки особисто отримували прибуток від продажу вина та олії. Маєтки та вироблені товари належали їхнім власникам, а багато вілік, ймовірно, самі перебували в рабстві.

Дослідження також не доводить, що такий розподіл обов’язків існував у кожному римському маєтку. Збережені свідчення є неповними, а жодна віліка не залишила розповіді про свою роботу від першої особи.

Історичний контекст

Латинське слово villa означало не тільки заміський будинок, а й ціле сільське господарство. До нього могли входити поля, виноградники, сади, загони для тварин, склади, приміщення з пресами та ємності для бродіння вина.

Управління таким комплексом вимагало постійного контролю. Сировину необхідно було швидко зібрати, переробити та зберегти, інакше власник ризикував втратити значну частину доходу.

Важливу роль відігравали й релігійні обряди. Римляни вважали, що правильні жертвоприношення допомагають забезпечити хороший урожай і захищають виробництво від невдач. Колумелла та Катон доручали деякі такі ритуали саме віліці. Археологи дійсно знаходили вівтарі в приміщеннях, де виготовляли вино.

Раніше дослідники визнавали існування жінок-управительок, але зазвичай обмежували їхні обов’язки кухнею, запасами та домашніми справами. Нова інтерпретація вводить їх безпосередньо у виробниче та економічне життя римського маєтку.

Джерело

Дослідження Тамари Льюїт «Not just a housekeeper: a new look at the work of the Roman vilica» опубліковано у 2026 році в журналі Journal of Roman Archaeology⁠.