Гробниці віком 6000 років знайшли в центрі Іспанії

Знахідка важлива не тільки віком. Тривалий час вважалося, що перші великі похоронні пам'ятки Європи з'явилися в прибережних районах, а вже потім такі традиції поширилися вглиб материка. Але Вальделасілья розташована далеко від моря і датується кінцем V тисячоліття до н. е. Це означає, що жителі внутрішніх районів Іберійського півострова могли будувати складні похоронні місця приблизно в той самий час, що й прибережні спільноти.

Деталі

Вальделасілью виявили 2020 року на пагорбі біля Ільєскаса. Археологи розкопали не окрему могилу, а цілий похоронний простір, який використовували довгий час - від пізнього неоліту до мідного століття.

У центрі комплексу знаходилася велика кругла поховальна камера діаметром близько 6 метрів. Навколо неї був рів діаметром приблизно 36 метрів. Поруч розташовувалися більш маленькі похоронні камери шириною близько 2-3 метрів. Їх будували не з величезних кам'яних плит, як у найвідоміших мегалітах, а з дерева, глини, утрамбованої землі та невеликих каменів.

В 11 похоронних спорудах знайшли останки щонайменше 46 осіб. Радіовуглецевий аналіз кісток показав, що найбільш ранні етапи використання некрополя належать приблизно до 4336 - 4062 років до н. е.

Поховальні обряди з часом змінювалися. Спочатку людей, імовірно, ховали більш упорядковано та індивідуально. Пізніше з'явилися колективні поховання і вторинні поховання - коли кістки померлих через деякий час перекладали, сортували або спеціально розміщували всередині гробниць.

Це говорить про те, що Вальделасілья була не випадковим кладовищем, а місцем пам'яті, куди поверталися покоління. Тут не просто ховали померлих - тут підтримували зв'язок із предками та позначали важливе місце в ландшафті.

Археологи також знайшли предмети, пов'язані з похоронними обрядами: кераміку, крем'яні знаряддя, намистини, мушлі та сліди червоного мінерального пігменту. Такі знахідки допомагають зрозуміти, що церемонії навколо гробниць могли бути складними і повторювалися не один раз.

Чому це важливо

Вальделасілья змінює уявлення про те, як у Європі з'являлися перші великі похоронні пам'ятки. Якщо раніше внутрішні райони Іберійського півострова часто розглядали як території, куди такі ідеї прийшли пізніше з узбережжя, то тепер картина виглядає інакше.

Знахідка показує, що люди далеко від моря теж могли рано створювати складні та довговічні місця для померлих. Можливо, перші монументальні гробниці Європи виникали не з одного центру, а в кількох регіонах майже одночасно.

Це важливо і для розуміння неоліту. Такі пам'ятки говорять про спільноти, які вже вміли планувати простір, будувати довговічні споруди, проводити колективні обряди та зберігати пам'ять про предків в одному місці протягом багатьох поколінь.

Бекграунд

Мегалітичні та ранні монументальні гробниці - одна з головних ознак змін, які відбувалися в Європі в неоліті. Люди переходили до землеробства і скотарства, жили більш осіло, освоювали нові землі і все частіше створювали постійні місця для ритуалів і поховань.

Тривалий час походження таких пам'яток пов'язували насамперед із прибережними регіонами - там, де спільноти могли швидше обмінюватися ідеями та речами морськими шляхами. Вальделасілья ускладнює цю схему: центральна Іспанія виявляється не пізньою окраїною, а активним учасником ранньої поховальної традиції.

При цьому сам комплекс не варто уявляти як "іспанський Стоунхендж". Це не кам'яне коло для масового туризму, а ранній некрополь із камерними гробницями, ровом і слідами довгого використання. Його цінність саме в тому, що він показує ранній етап розвитку монументальних похоронних практик.

Джерело

Rosa Barroso Bermejo et al., "New Dates for the Emergence of the Megalithic Phenomenon on the Iberian Plateau: The Funerary Practices of Valdelasilla, Toledo (Spain)", Cambridge Archaeological Journal, 2026.

У дослідженні археологи вивчили некрополь Вальделасілья в Ільєскасі, провінція Толедо. Автори описали центральну круглу гробницю, навколишній рів, малі похоронні камери й останки щонайменше 46 осіб. Радіовуглецеве датування засвідчило, що ранній етап комплексу належить до кінця V тисячоліття до н. е., що робить його одним із найдавніших відомих монументальних некрополів у внутрішній частині Іберійського півострова.