Генетики розкрили таємниці матріархату в Залізному віці в Британії

Вони вивчили понад 50 геномів людей, похованих на цвинтарях у графстві Дорсет, південна Англія, датованих періодом до і після римського завоювання в 43 році н.е. Результати дослідження, опубліковані в журналі Nature, показали, що це суспільство було зосереджене навколо жінок та їхніх сімейних зв'язків.

Джерело: Lara Cassidy et al., "Continental influx and pervasive matrilocality in Iron Age Britain", Nature (2025). DOI: 10.1038/s41586-024-08409-6.

Доктор Лара Кессіді та її колеги проаналізували структуру одного великого родового кладовища. Вони змогли відновити родовід стародавньої спільноти і виявили, що більшість людей походила по материнській лінії від однієї жінки, яка жила багато століть тому. Водночас родинні зв'язки по батьківській лінії майже були відсутні. Це дає змогу припустити, що в момент шлюбу чоловіки переходили в громаду своїх дружин, а майно, можливо, передавалося по жіночій лінії. Така система, звана матрилокальністю, раніше не документувалася в доісторичній Європі. Це свідчить про високу роль жінок у соціальному та політичному житті того часу.

Дослідження не обмежилося лише одним кладовищем. Переглядаючи дані попередніх генетичних досліджень інших цвинтарів Залізного віку по всій Британії, вчені виявили схожу картину: у багатьох похованнях люди походили від кількох домінуючих матриліній. Наприклад, у Йоркширі до 400 р. до н.е. вже існувала одна велика материнська лінія. Це підтверджує, що матрилокальні спільноти були поширені по всьому острову і мали глибоке коріння.

Кладовища Залізного віку з добре збереженими останками рідкісні в Британії, але Дорсет став винятком завдяки звичаям місцевого народу, який римляни називали "дуротригами". На розкопках у районі села Вінтерборн Кінгстон, який археологи називають "Дуполіс", було виявлено багаті поховальні предмети, особливо у жінок, що також підтверджує їхню важливу роль у суспільстві.

Римські письменники, такі як Юлій Цезар, писали про сильних британських жінок, наприклад, про королеву Буздіку і Картімандую. Нові генетичні дані підкріплюють ці історичні свідчення, показуючи, що жінки дійсно відігравали провідну роль у житті суспільства. Вони, ймовірно, мали владу і впливали на ухвалення рішень у політиці та економіці.

Також дослідники знайшли сліди міграції в прибережні райони Південної Англії в період Залізного віку. Ці відкриття можуть вплинути на суперечки про те, коли і як на територію Британії прийшла кельтська мова, адже міграційні потоки могли бути значно активнішими, ніж передбачалося раніше.

За словами доктора Кессіді, матрилокальність, спостережувана в цьому дослідженні, могла призвести до соціального і політичного розширення прав жінок - рідкісного явища навіть у наш час. Ці генетичні відкриття відкривають нову сторінку в розумінні стародавніх спільнот та їхньої культури.