Чим корисна ходьба спиною вперед

Такого висновку дійшли дослідники Університету Вейна (США), які представили результати пілотного дослідження в журналі Journal of Neurologic Physical Therapy.

Роботу виконала міждисциплінарна команда вчених і студентів із кількох підрозділів університету, включно з Коледжем фармації та медичних наук імені Юджина Апплбаума, Медичною школою, Інститутом геронтології та Коледжем гуманітарних і природничих наук. Керівником дослідження стала докторка Нора Фрітц, професорка і директорка з наукової роботи в галузі медичних наук і неврології.

Вісім тижнів незвичайних тренувань

Метою дослідження було з'ясувати, чи може ходьба спиною вперед - біговою доріжкою і звичайною поверхнею - поліпшити рухливість, стійкість і знизити ризик падінь у пацієнтів із розсіяним склерозом. Учасники проходили спеціалізовану програму тренувань протягом восьми тижнів.

За словами Нори Фрітц, у більшості учасників спостерігалися вимірні поліпшення:

• підвищилася постуральна стійкість,

• збільшилася швидкість ходьби,

• покращився контроль рухів.

"Результати пілотного дослідження показують, що ходьба спиною вперед може запускати позитивні фізичні адаптації", - зазначає Фрітц.

Зміни в білій речовині мозку

Крім функціональних показників, учені вивчали структурні зміни в мозку. За допомогою нейровізуалізації вони зафіксували зміни в білій речовині одразу в трьох областях, пов'язаних із рухом і балансом:

• тілі мозолистого тіла,

• верхній мозочковій ніжці,

• кортикоспінальному тракті.

За словами авторів, такі зміни можуть свідчити про нейропластичність - здатність мозку перебудовуватися й адаптуватися у відповідь на тренування, навіть за хронічного неврологічного захворювання.

"Результати цього невеликого дослідження дають змогу припустити, що подібна терапія може стимулювати нейропластичність у зонах мозку, що відповідають за рівновагу", - пояснює Фрітц.

Крок до нових методів реабілітації

Автори підкреслюють, що дослідження має пілотний характер і для підтвердження ефективності методу необхідні більш масштабні клінічні випробування. Проте отримані дані вказують на потенціал нового, відносно простого підходу до реабілітації пацієнтів із розсіяним склерозом, у яких із часом часто прогресують порушення ходи та координації.

Наступним етапом стане проведення великого дослідження, яке дасть змогу оцінити, чи може такий тип терапії бути корисним для ширшої групи пацієнтів.