10 років після Brexit: розчарування, міграція з Індії замість ЄС та кінець традиційної політичної системи Великої Британії

Прихильники Brexit йшли на референдум під гаслом відновлення національного контролю над міграційною політикою. Противники виходу з ЄС звинувачували прихильників «суверенітету» у просуванні «проєкту ненависті до іммігрантів».

Джонатан Портес, професор економіки та державної політики в Королівському коледжі Лондона і колишній головний економіст Міністерства праці та пенсій, в інтерв'ю PAP підкреслив, що, всупереч прогнозам більшості економістів, Brexit не зменшив кількість економічних мігрантів, які прибувають до Великої Британії.

Загальний економічний ефект від виходу з ЄС був негативним, як і передбачалося, але в плані міграції все виявилося краще, ніж я очікував. Ми уникнули економічної катастрофи, — оцінив Портес, додавши, що збільшення імміграції було неминучим через брак робочої сили.

Зазначивши, що в результаті Brexit Велика Британія відмовилася від високоосвічених і працьовитих економічних мігрантів, зокрема з Польщі, експерт визнав, що шкодує про вільне переміщення робочої сили в ЄС, але нові іммігранти, зокрема з Індії та Нігерії (країн колишньої Британської імперії, а нині членів Співдружності Націй), які замінили вихідців зі Східної Європи, також приносять користь британській економіці.

Після Brexit, у результаті запровадження прем'єр-міністром Борисом Джонсоном у 2021 році нової візової системи, не пов'язаної з ЄС, у Великій Британії почалося різке зростання імміграції.

Як пише The Times, у період з 2021 по 2024 рік до Великої Британії прибуло на 2,6 мільйона осіб більше, ніж її покинуло, а приплив економічних мігрантів з-поза меж ЄС отримав назву «хвиля Бориса».

Британський аналітичний центр «Центр політичних досліджень» у своїй доповіді «Міграційна революція» повідомив, що населення Великої Британії за цей період зросло на 3,8%, причому 99% цього приросту стало наслідком імміграції.

Прихильники Brexit очікували посилення критеріїв прийому економічних мігрантів, але замість цього вони виявилися надмірно м'якими і абсолютно не виправдали очікувань громадськості, – зазначив PAP доктор Пшемислав Біскуп, аналітик програми ЄС Польського інституту міжнародних відносин (PISM) та викладач Варшавської школи економіки.

Він нагадав, що це було рішення прем’єр-міністра Бориса Джонсона, переконаного прихильника Brexit, який, однак, побоювався економічного спаду, спричиненого пандемією COVID-19. Тому він скоригував технічні параметри нової бальної візової системи, щоб дозволити в’їзд до Великої Британії максимально можливій кількості дешевої робочої сили з країн, що не входять до ЄС.

Як зазначив експерт, імміграція залишилася одним із найсуперечливіших питань у суспільстві, навіть незважаючи на те, що нові інструменти після Brexit дозволили радикально розширити повноваження британської держави щодо контролю над міграційною політикою.

На думку професора Портеса, Brexit показав, що можна відновити контроль над імміграційною політикою, але проблеми, як і в більшості європейських країн, все ж залишилися. Він навів приклад Італії, якою керує правий уряд Джорджії Мелоні, де, незважаючи на обіцянки обмежити імміграцію, вона збільшилася з тих самих причин, що й у Великій Британії.

Економіка має свої потреби, — підкреслив Портес.

Однак, за словами Біскупа, соціально-культурні питання також важливі, і британські політики, схоже, значною мірою ігнорують їх. Він вважає, що Велика Британія давно пройшла критичну точку в плані здатності суспільства приймати іммігрантів. Це підтверджують демографічні дані.

Згідно з останнім переписом населення, проведеним до масштабної хвилі імміграції, відомої як «хвиля Бориса», на основі регіональних досліджень 2019–2020 років, практично весь приріст населення Великої Британії за цей період був зумовлений імміграцією.

За даними Міністерства освіти, за останні десять років частка корінних британських учнів у середніх школах знизилася з понад 70% до 60%, а в початкових школах — до 50%.

Останнім часом виникають питання щодо того, чи залишиться Велика Британія культурно згуртованим суспільством, — зазначив Пшемислав Біскуп, додавши, що британці почали масово сумніватися в доцільності подальшого припливу іммігрантів.

Після Brexit відбувся регрес у питанні контролю за нелегальною імміграцією – Велика Британія втратила доступ до Дублінського регламенту, який дозволяв повертати прохачів притулку до першої країни в’їзду в ЄС. За словами експерта, Лондон більше не може автоматично висилати нелегальних мігрантів до Франції чи Бельгії.

Розчарування британського суспільства з приводу зростання імміграції – як легальної, так і нелегальної – зростає.

Відповідаючи на питання про наслідки Brexit, Біскуп заявив, що після багатьох років голосування британське рішення насамперед прискорило руйнування традиційної політичної системи. Він зазначив, що Лейбористська та Консервативна партії разом узяті наразі набирають менше голосів, ніж кожна з них в епоху до масової імміграції. Зростає підтримка партії «Реформи Великої Британії» Найджела Фараджа, яка до початку 2021 року ще називалася «Партією Брексіту».

Експерт вважає, що нинішня напруженість не може тривати нескінченно. На його думку, з’явиться радикальне рішення, і на його основі в кінцевому підсумку сформується новий консенсус.

Майбутнє належатиме групі, яка першою ефективніше здійснить революцію або у вигляді депортації, або радикального поглиблення політики відсутності прикордонного контролю, – підсумував Біскуп.

Довідка: Сполучене Королівство офіційно перестало бути державою-членом ЄС 31 січня 2020 року, а перехідний період після Brexit завершився 31 грудня 2020 року. 1 січня 2021 року в рамках Угоди про торгівлю та співпрацю розпочався новий етап у відносинах між Великою Британією та ЄС.