Знайдено нові причини спадкової сліпоти

Команда дослідників із Radboud University Medical Center (Нідерланди) та Університету Базеля (Швейцарія) виявила раніше невідомі генетичні причини пігментного ретиніту - однієї з найчастіших форм спадкової втрати зору. Роботу опубліковано в Nature Genetics.

Головний сюрприз: у низці випадків хворобу запускають зміни не в генах, що кодують білок, а в ділянках ДНК, які виробляють малі РНК і допомагають клітинам "правильно монтувати" генетичні інструкції.

Що таке пігментний ретиніт і чому його складно "зловити" аналізами

Пігментний ретиніт (retinitis pigmentosa, RP) трапляється приблизно в 1 з 5000 людей. Зазвичай усе починається з погіршення нічного зору, потім з'являється "тунельний" зір, а в частини пацієнтів з часом розвивається важка втрата зору.

Хоча науці відомо більше сотні генів, пов'язаних з RP, у 30-50% пацієнтів причину довго не вдавалося знайти навіть після розширених ДНК-тестів. Тобто діагноз є, а "винуватця" - немає.

Як одна сім'я допомогла знайти ключ

Дослідження стартувало з незвичного випадку: американська сім'я, де сліпота була у батька і восьми дітей. Учені перевірили відомі гени RP - безрезультатно. Тоді вони пішли ширше і стали аналізувати весь геном.

Так виявили варіант у RNU4-2 - це ген, який не виробляє білок, а робить РНК, що бере участь у процесі сплайсингу (складання/редагування РНК перед створенням білків). Мутація опинилася в "критичній точці" молекули і порушувала роботу механізму, важливого саме для сітківки.

Перевірили 5000 пацієнтів - і знайшли десятки сімей по всьому світу

Після знахідки вчені разом із колегами з різних країн вивчили дані 5000 пацієнтів з RP, у яких генетична причина залишалася невідомою.

Результат:

• виявлено патогенні варіанти в RNU4-2 і ще чотирьох схожих РНК-генах;

• це дало молекулярний діагноз 153 пацієнтам із 67 сімей;

• пояснило близько 1,4% усіх раніше "нерозгаданих" випадків RP.

Чому це важливо не тільки для науки

Це відкриття одразу дає практичні речі:

• точніша діагностика: частина пацієнтів, яким роками не могли назвати причину, тепер можуть отримати підтверджену генетичну версію;

• генетичне консультування: сім'ї зможуть оцінювати ризики успадкування;

• репродуктивні рішення: за бажання можливі варіанти на кшталт преімплантаційної діагностики (щоб не передавати мутацію дітям).

Головний висновок дослідження: шукати причину спадкових захворювань потрібно не тільки в "класичних" білок-кодуючих генах. Ділянки ДНК, що не кодують, і РНК-гени можуть бути настільки ж критичними - і їх раніше просто "не бачили" стандартні стратегії пошуку.