Жінки з проблемних сімей раніше починають статеве життя і частіше ризикують у сексі

Жінки, які зростали в нестабільному, проблемному сімейному та соціальному середовищі, у дорослому віці частіше раніше розпочинають статеве життя, мають більше партнерів і сильніше орієнтовані на короткострокові стосунки. Про це йдеться в дослідженні Каліфорнійського державного університету в Сакраменто, повідомляє Medical Xpress.

Науковці простежили, як "розлад" дитячого оточення пов'язаний із так званими "швидкими" життєвими стратегіями та підвищеною "шлюбно-сексуальною активністю" в дорослому віці. Ці психологічні особливості пояснили 22,2% зв'язку між умовами дитинства та сексуальною поведінкою в дорослому житті. Роботу опубліковано в журналі Evolution and Human Behavior.

Швидкі та повільні життєві стратегії

Дослідження спирається на теорію життєвої історії: вважається, що умови дитинства задають загальний "режим" стратегії життя - як людина розподіляє ресурси між виживанням, пошуком партнера і батьківськими обов'язками.

• Швидка стратегія - ранній сексуальний дебют, більше випадкових і короткострокових зв'язків, більше партнерів і частіше - діти в молодшому віці.

• Повільна стратегія - пізніший старт сексуального життя, моногамія або безпечніша поведінка (контрацепція), менше партнерів і вищий акцент на вихованні дітей і довгостроковому плануванні.

Неблагополучне середовище в дитинстві включало: розлучення батьків, їхнє безробіття, часті переїзди, небезпечні райони, зловживання речовинами або насильство в сім'ї. Стабільні та підтримувальні умови - тепле виховання, стабільне житло, безпечне оточення.

Хто брав участь у дослідженні

У роботі брали участь 875 жінок-студенток північнокаліфорнійського університету віком від 18 до 46 років (у середньому - 20,55 року). Учасниці заповнювали опитувальники:

• про дитяче середовище (сім'я, район, стабільність ресурсів);

• про психологічні риси в дорослому віці;

• про сексуальну поведінку та установки;

• плюс шкалу Adverse Childhood Experiences (ACE) - список із 20 можливих негативних подій у дитинстві.

Учені розділили дитячі умови на два рівні:

• мікросистема - найближче оточення: батьки, інші дорослі в будинку, родичі, сусіди, вчителі;

• екзосистема - чинники, що впливають опосередковано: робота батьків, фінансова нестабільність, часті переїзди тощо.

Нестабільне дитинство і Швидка стратегія

Жінки з більш "хаотичним" мікросередовищем у дитинстві частіше:

• набирали вищі бали за шкалою ACE;

• мали менш залучених батька і матір;

• жили в будинках, де часто були присутні сторонні дорослі;

• зростали в районах із вищим рівнем злочинності.

Ці ж жінки частіше показували:

• більш виражені "швидкі" риси (імпульсивність, орієнтація на сьогодення);

• вищі показники психопатії та макіавеллізму (з "темної тріади");

• більшу схильність до силового і маніпулятивного контролю ресурсів;

• нижчий самоконтроль.

Психопатія, самоконтроль і кількість партнерів

Психопатія в моделі виявилася особливо тісно пов'язана із сексуальною активністю:

• жінки з вищими показниками психопатії частіше мали більше статевих партнерів,

• сильніше були орієнтовані на короткострокові зв'язки,

• частіше повідомляли про готовність до ризикового сексу в майбутньому.

Макіавеллізм теж посилював орієнтацію на короткострокові стосунки та сексуальний ризик.

Самоконтроль поводився навпаки:

• вищий ACE і злочинність у районі були пов'язані з низьким самоконтролем,

• низький самоконтроль - з більшою кількістю партнерів, більшою відкритістю до випадкового сексу і готовністю до більш ризикованої поведінки.

Також вища злочинність у районі асоціювалася з більш жорсткими стратегіями контролю ресурсів (примус, прагнення до влади), а вони, своєю чергою, - з більшою кількістю партнерів і готовністю до ризику.

Вік першого сексу

Вік початку сексуального життя не увійшов до основної моделі, тому що 284 жінки зовсім не мали сексуального досвіду. Для тих 591 учасниці, які його вказали, зробили окремий регресійний аналіз.

Результат: жінки, які зростали в більш хаотичній сім'ї та районі, як правило, раніше починали сексуальне життя. Причому:

• загальний фінансовий фон сім'ї,

• більш "повільні" риси

істотно цей зв'язок не змінювали.

Ранній дебют частіше зустрічався у жінок з:

• вищим рівнем дитячих труднощів (ACE);

• менш залученим батьком;

• більшим числом неродичів, які проживали в будинку;

• вищими показниками психопатії, прагнення до контролю і влади;

• вищим нейротизмом.

Невелика група матерів

З усієї вибірки лише 33 жінки повідомили, що в них є діти. Для порівняння випадково відібрали 37 жінок без дітей (загалом 70 учасниць).

Тут з'ясувалося, що:

• умови дитинства (мікро- та екзосистема) не давали значущої відмінності між матерями і не-матерями;

• натомість важливу роль відігравали дорослі риси.

Жінки з дітьми частіше демонстрували "повільні" риси - стійкість, добробут, свідомість, безпечнішу прив'язаність, наполегливість. У них були:

• нижчі показники психопатії, низького самоконтролю та прагнення до влади;

• вищі "повільні" показники.

Тобто в цій невеликій групі саме дорослий психологічний профіль, а не дитячі умови краще відрізняв матерів від жінок без дітей.

Що це все означає

Загалом психосоціальні риси в учасниць згрупувалися у дві відносно незалежні конфігурації:

• швидка - пов'язана з більш жорстким і непередбачуваним мікросередовищем у дитинстві та з підвищеним "сексуальним зусиллям" (більше партнерів, більше ризику);

• повільна -пов 'язана з більш теплим і передбачуваним середовищем, меншим числом партнерів і безпечнішою поведінкою, водночас прямі зв'язки із сексуальною активністю були слабшими.

Ключовий висновок: умови найближчого дитячого середовища (мікросистеми) до 10 років виявилися важливішими за зовнішні чинники (екзосистеми) для формування особистісних рис і моделей сексуальної поведінки в дорослому віці.

• травми дитинства,

• відчуженість батьків,

• проживання з неспорідненими дорослими,

• злочинність у районі

разом утворювали "набір ризику", пов'язаний зі швидкими стратегіями, більшим числом партнерів і більш ризиковими сценаріями.

Обмеження дослідження

Автори підкреслюють, що у вибірці були тільки студентки, тобто жінки, які вже вступили до університету. Це серйозно обмежує узагальнення результатів: сам факт навчання в коледжі може бути частиною "повільної" стратегії життя (планування, інвестиції в освіту).

Невідомо, який вигляд мали б ті самі зв'язки у жінок, які не здобувають вищої освіти, і як соціально-економічні відмінності змінюють картину. Ці питання залишаються відкритими.