Як відбувається евакуація дітей із прифронтових територій

Але найскладнішим питанням залишається небажання рідних дитини залишати свої домівки.

Про це голова української ювенальної поліції Василь Богдан повідомив у коментарі Укрінформу.

Найскладніше в процесі евакуації дітей сьогодні - це поєднання одразу кількох чинників. Насамперед - безпекова ситуація в прифронтових регіонах. Окремим викликом залишається потреба в спеціалізованих засобах індивідуального захисту для дітей. Стандартні бронежилети не підходять за розміром і вагою, а потреба в дитячих бронежилетах і шоломах постійно зростає. Суттєве навантаження також лягає на особовий склад, оскільки ювенальні поліцейські паралельно виконують і багато інших завдань, пов'язаних із захистом дітей в умовах війни. Однак найскладнішим викликом часто стає не техніка і навіть не кадровий ресурс, а людський фактор - небажання рідних залишати свої домівки, - пояснив він.

Богдан повідомив, що батьки бояться невідомості, переживають за майно, за літніх родичів, подекуди просто звикають жити в постійній небезпеці й відкладають рішення до останнього.

Саме тому ключовим інструментом залишається не тиск, а довіра та відкрита комунікація. Найефективніше працює пояснення реальних ризиків простою мовою, залучення соціальних служб, психологів і місцевої влади, коли сім'я чітко розуміє, куди саме вона їде, які умови там створені для дітей і хто буде поруч після евакуації, - заявив керівник ювенальної поліції.

Він пояснив, що досвід показує: коли люди відчувають не примус, а підтримку, вони значно швидше погоджуються на безпечні рішення.

Богдан наголосив, що головне - говорити чесно, пояснювати, що евакуація - це не про втрату домівки, а про збереження життя і майбутньої дитини, і бути поруч.

Головний висновок за цей період - суспільство стало більш згуртованим і свідомим у питаннях безпеки дітей. Повномасштабна війна показала, що навіть у найскладніших умовах поруч із дитиною завжди має бути дорослий, здатний її підтримати та захистити, і саме ця спільна відповідальність стала основою всієї роботи під час евакуаційних процесів, - сказав Богдан.

Він нагадав, що від початку повномасштабної війни ювенальні поліцейські брали участь в евакуаційних заходах разом із прифронтовими регіонами, рятувальниками, соціальними службами та місцевою владою.

І цей досвід показав, наскільки важлива не тільки організація безпечного переміщення, а й людська підтримка в найскладніші моменти. За ці роки стало очевидно, що головною силою стала єдність людей. Громади, волонтери, представники різних служб об'єдналися навколо спільної мети - захистити дітей, - заявив глава української ювенальної поліції.

Богдан вважає, що зараз люди більше підтримують одне одного, швидше реагують на небезпеку, а батьки частіше дослухаються до рекомендацій з безпеки.

Він переконаний, що війна навчила всіх відповідальності: рішення про евакуацію перестали сприйматися як щось тимчасове чи необов'язкове і стали усвідомленим кроком заради життя дитини.

Разом із цим ми бачимо й інший бік - втому від війни, страх залишати дім, небажання змінювати звичне життя навіть під обстрілами. Саме тому роль ювенальних поліцейських сьогодні значно ширша, ніж раніше: це не лише профілактика, а й щоденна комунікація з сім'ями, підтримка дітей під час переїзду та допомога у взаємодії з іншими службами, роз'яснення ризиків, - повідомив правоохоронець.

Президент Володимир Зеленський 2 березня підписав закон про врегулювання обов'язкової евакуації.