Як рідним спілкуватися з військовими на службі та після їхнього повернення

Опираючись на ці дані, Уряд почав роботу над програмами з реінтеграції військовослужбовців та постраждалих від війни. Однак урядові програми вирішують далеко не всі проблеми. Зокрема, постає питання “як звичайні українці, близькі можуть допомогти військовим інтегруватись до цивільно життя?”. Подібними питаннями здебільшого опікуються волонтери та громадські організації.

Про те як спілкуватись з військовими на фронті та як підготуватись до їх повернення Соцпортал запитав психолога-консультанта, ведучу груп підтримки дружин військовослужбовців Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців ГО «Жіноча Сила» Анну Найду.

Як підтримувати людину, яка залишається на фронті

Анна говорить, що це питання одне з найпопулярніших, які надходять на лінію підтримки і часто обговорюється у коли близьких військовослужбовців. Однак досвід роботи показав, що єдиного правильного алгоритму дій не існує.

Як показує наш досвід роботи з початку повномасштабного вторгнення єдиного алгоритму для всіх не існує. І я теж не прихильник того, щоб брати для спілкування план або шаблон розмови із книжок. Така шаблонність завжди відчувається, а особливо військовими. Тому щирість — це те, що буде допомагати в розмові з ними, – розповіла фахівчиня.

Напочатку слід орієнтуватись на побажання військових: чи готові вони говорити про свій настрій, стан та події чи навпаки, вони не готові говорити. Для цього рекомендують уточнити у військовослужбовця що було б приємно почути.

Також можна орієнтуватися на те спільне, що вас об'єднувало в мирному житті. Можливо, це обговорення певних тем. Так, зараз змінився контекст, але зацікавленість в цій темі у військового може не зникати. Це і буде вашим маяком в розмові. Також можна розповідати про свій поточний стан, зміни в житті, що вам допомагає зараз, про ваші особисті новини та плани, про рідних та друзів, про спільні плани на майбутнє. Це універсальні, але важливі теми, які можуть допомогти військовому “заземлитися” і обговорити щось, крім війни, – додає Анна.

Як сім'ям військовослужбовців підготуватись до повернення близьких з фронту?

Попри те, що повернення близької людини - щаслива новина, разом із цим можуть виникнути певні труднощі через переживання у моменти розлуки.

Часто рідні бояться того, що військовий змінився за цей час, побачив жахи війни і тепер він ніколи не буде таким, як колись. Так, зміни дійсно будуть, але за цей час змінився не тільки військовослужбовець, але і вся родина. Діти за час очікування стали більш дорослими, дружина стала більш самостійною у багатьох питаннях. Всій родині після повернення потрібен час, щоб знову побудувати спільне життя з урахуванням нового досвіду. Військовому потрібен час для того, щоб повернутися до мирного життя з набутим досвідом, а родині — зрозуміти зміни свого рідного та навчитися з ними жити, – говорить експертка.

В період адаптації важливо пам’ятати, що у кожного свій темп пристосування. Допомогти адаптуватись до сімейного життя можу спокій, рівновага та розуміння людини.

Якщо в родині є діти, то необхідно провести з ними бесіду щодо майбутнього повернення тата або мами з війни. Анна Найда говорить:

Варто підготувати дітей і головне, що варто пам'ятати — діти багато чого розуміють, не дивлячись на свій вік. Тому з ними варто бути відкритими та щирими. Напередодні зустрічі з дітьми варто обговорити, що тато/мама можуть якийсь час поводитись по-іншому, але це через досвід військової служби, а не тому, що перестав/перестала їх любити. Варто обговорити правила поведінки, такі як: не стрибати на тата/маму різко зі спини, не починати різко кричати або намагатися злякати, вибігши з-за кутка. Але татові чи мамі буде приємно чути слова любові від дитини та відчути легкі обійми. Обіймати краще спереду, щоб він/вона могли побачити, що дитина хоче це зробити. Різні військові будуть по-різному реагувати на своїх дітей, але найголовніше для дитини — внутрішній клімат родини.

Як почати розмову

Почати спілкування може бути найскладнішим, бо постійно постають думки “як не нашкодити?”.

По-перше, будьте щирими. Якщо ви боїтесь почати розмову зі знайомим, що повернувся з фронту і не знаєте з чого почати - так і скажіть “я дуже хочу поговорити з тобою, але дійсно боюся бути не доречним”. Тоді людина сама зорієнтується про що вона хоче говорити, а про що - ні.

Важливо, спілкуватися з людиною на рівних, тобто уникати протиставлення «цивільний-військовий». При цьому не уникайте довгих заплутаних фраз - військові звикли до чіткого формулювання.

Якщо ж ви спілкуєтесь із близькою людиною, слід розповісти що ви до неї відчуваєте та показати, що ви готові вислухати, підтримати, допомогти тощо.

Зокрема, закликом поділитись про переживання може слугувати запитання “Чи все в тебе гаразд?”. Однак інколи воно може прозвучати узагальнено, тому можна уточнити: “Чи ти відчуваєш, що ти готовий поділитися зі мною своїми почуттями?” або “Чи є у тебе якась конкретна проблема, з якою я можу тобі допомогти?”. Але не примушуйте військового говорити, якщо він не готовий.

Що робити заборонено

Потрібно бути обережними з фізичним контактом (обійми, брати за руку тощо). Кращим варіантом буде спитати у людини чи можна зробити ту, чи іншу дію. Сильних звукових подразників (наприклад, крику) також краще уникати, бо голосний звук може сприйматись, як індикатор небезпеки.

Це стосується і гостей - не поспішайте кликати усіх до себе. Військовому потрібен час на адаптацію і він може бути не готовим до галасливих зустрічей та уваги.

Важливо уникати фраз, які можуть створювати негативну атмосферу та стати додатковим стресом. Наприклад:

• “Ой, як же ви страшно постраждали"
• “Це так важко, я не знаю, як ви це витримуєте”
• “Я не можу навіть уявити через що ви пройшли”
• “Та я знаю, як тобі було весь час”
• “Гади, як вони могли, це несправедливо”

Подібні фрази можуть надавати відчуття безнадійності та погіршувати стан і настрій військових.

Не вказуйте людині - ви можете лише порадити, а вибір залишається за нею. Наприклад, нашкодити можуть кліше типу “Якщо ти вже повернувся, можеш залишити все у минулому. Забудь”.

При цьому поради теж слід давати обережно і тільки після того, як ви уважно вислухали розповідь.

Додамо, що військовослужбовці та їх родини можуть звернутись до Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців безкоштовно за номером 0 800 332 720 в межах України, +48226022512 - з Польщі.

Окрім цього в Україні створили «Путівник для ветеранів і членів їхніх родин» від Українського ветеранського фонду. Він містить всю необхідну інформацію про те, як отримати психологічну та соціальну підтримку, а також техніки самодопомоги у критичний момент.