Як може закінчитися війна і що вважати перемогою України - аналіз Залужного

Валерій Залужний згадує, що до кінця 2023 року військове керівництво намагалося підбити підсумки року і виробити стратегію на 2024-й, але зіткнулося з відчуттям, що "щось фундаментально не так". За його словами, фізичний бік війни став зрозумілим - від масового застосування БПЛА до космічної розвідки, - але повноцінна стратегія поведінки держави все одно не вибудовувалася.

Залужний спирається на ідеї Клаузевіца: війна - це продовження політики, а будь-яка стратегія безглузда, поки не визначено політичної мети. Він нагадує про "тричастинну" природу війни - населення, збройні сили та державне управління - і підкреслює, що населення є найчутливішою частиною в питанні підтримки війни.

За його словами, без суспільної підтримки вести війну неможливо, а ключовий тест такої підтримки - ставлення до мобілізації, яка в Україні почала давати серйозні збої. Залужний згадує думку Клаузевіца: суспільство має бути добре поінформованим і вміти відрізняти "своє" від "чужого", "правильне" від "неправильного".

"Підтримка населення стає безумовною, коли воно безпосередньо наражається на небезпеку", - цитує він логіку військової науки.

Відсутність політичної мети України і чітка мета Росії

За словами Залужного, одного разу він наказав підняти всі директивні документи, що надходили в Генштаб, щоб зрозуміти, яка політична мета війни офіційно визначена для України. Відповідь виявилася простою: такої чітко сформульованої мети не було.

Він підготував власний документ - "Про політичну мету війни для України наприкінці 2023 року", - але опублікувати його не наважився через внутрішню політичну напруженість. Окремі положення лягли в основу задуму дій ЗСУ на 2024 рік, який, як зазначає Залужний, "так і залишився на папері".

При цьому, на його думку, у Росії політична мета сформульована чітко. Залужний вважає, що йдеться не про Донецьку чи Луганську області і не про "захист російськомовних", а про ліквідацію української державності:

"Мета номер один для Росії - Україна... Україна повинна припинити своє існування як незалежна держава", - стверджує він.

Російське керівництво, за його аналізом, використовує слабкість колективного Заходу та міжнародних інституцій, не розкриваючи повністю свої справжні цілі та спотворюючи їх для залучення прихильників.

Стратегія Росії: від спроби розгрому до війни на виснаження

Залужний докладно описує дисбаланс сил напередодні повномасштабного вторгнення. До кінця 2021 року чисельність російської армії, за його словами, перевищувала українську приблизно вп'ятеро, Росія постійно збільшувала військовий бюджет і переоснащувала армію, тоді як ЗСУ стикалися з хронічним недофінансуванням, нестачею озброєння, кадрів та боєготових з'єднань.

У цих умовах, вважає він, Росія намагалася реалізувати стратегію розгрому - швидкий військовий удар з метою нав'язати політичне рішення. Однак Україна витримала перший удар завдяки героїзму військових і громадян, інноваціям та допомозі союзників.
"Не дати противнику реалізувати свою стратегію для досягнення політичної мети - це абсолютна перемога", - зазначає Залужний, додаючи, що ціною стали життя найкращих громадян і втрата частини території, але держава збереглася.

Після провалу швидкого розгрому, за його словами, Росія перейшла до стратегії війни на виснаження. З весни 2022 року вона зосередилася на діях на сході та півдні, переводячи конфлікт у затяжний формат.

Військові операції стали поєднуватися з ударами по економіці, пропагандою, зміною законодавства, підготовкою стратегічних резервів. Метою такої стратегії Залужний називає розгортання матеріальної та політичної переваги, яка в підсумку позбавить Україну можливості ефективно чинити опір.

Війна на виснаження і ризик громадянської війни

Залужний підкреслює, що в стратегії виснаження військові операції не стільки вирішують війну безпосередньо, скільки створюють умови для вирішального удару по політичній та економічній стійкості держави.

Боротьба йде не за кожен кілометр, а за символічні об'єкти, які перетворюються на фортеці і втягують сторони в затяжні бойові дії з величезними ресурсними витратами.

За його словами, вирішальний удар у війні на виснаження для країни-жертви може означати не тільки зовнішню поразку, а й внутрішній обвал:

"Якщо згадати історію, відповідь очевидна. Це громадянська війна", - пише Залужний, попереджаючи, що саме до цього Росія може послідовно підштовхувати Україну.

Він наголошує, що навіть "справедливий мир" без реальних безпекових гарантій і фінансових програм може призвести не до стійкої безпеки, а до нової фази конфлікту - вже внутрішнього.

Якою має бути політична мета України та можливий фінал війни

Залужний пропонує дивитися на війну як на ланцюжок періодів із різними завданнями та можливими політичними цілями - від етапу запобігання війні (2015-2022) до збереження держави та побудови союзів після 2025 року. Кожен із цих періодів, на його думку, повинен мати чітко сформульовану політичну мету, що об'єднує військовий, політичний та економічний фронт.

Під час обговорення фіналу війни він формулює гранично жорстку розвилку:

"Перемога - це розпад Російської імперії, а поразка - повна окупація України через її розпад. Все інше - просто продовження війни".

При цьому Залужний не відкидає варіант тривалого припинення вогню на роки як історично поширений спосіб завершення воєн. Такий мир, на його думку, може дати вікно можливостей для реформ, відновлення, зміцнення інститутів і побудови більш захищеної держави - за умови боротьби з корупцією та розвитку економіки.

Ключову політичну мету на сьогодні він бачить так: позбавити Росію можливості здійснювати акти агресії проти України в осяжній перспективі.

При цьому він сумнівається в реальності класичних гарантій безпеки - вступу до НАТО, розміщення ядерної зброї або великого іноземного контингенту - і робить висновок, що війна в тому чи іншому вигляді триватиме і у військовій, і в політико-економічній площині.

У фіналі Залужний повертається до ролі внутрішньої єдності, цитуючи Олену Телігу:

"Держави тримаються не на династії, а на внутрішній єдності та силі народу".

На його думку, без чіткої політичної мети, яка об'єднає суспільство, армію і державу навколо довгострокової безпеки, навіть найгероїчніший військовий подвиг не зможе перетворити тактичні успіхи на сталий і справедливий мир.