Україну очікує безліч судових позовів після війни

Зараз війна, і багато тем виглядають незручними, такими, що не на часі. Саме вони, як здається, можуть працювати проти нас і давати приводи ворогу створювати фейки. Та я ризикну, бо не помічати важливих речей – це і є найгірше.

Процедури існують, але їх не застосовують

Задум цієї статті виник з окремого випадку порушення права військового. Пам’ятаєте, як ветерану з ампутаціями обох рук відмовили у банку з переоформленням банківської картки? Тоді про це шокуючий випадок написало багато медіа, а керівництво Нацбанку навіть пообіцяло змінити процедури підтвердження особи. Рішення НБУ правильне, але ж чому тільки на четвертому році війни?

Більше того, як розповів Соцпорталу адвокат Валерій Алієв, в Україні давно існує процедура юридичного засвідчення підпису особи, яка не має змоги самостійно підписати документи – цією процедурою користуються нотаріуси, коли засвідчують правочини. І, зрештою, перенести цю процедуру на усі правочини, враховуючи, що нажаль, військових з ампутаціями стає більше, мали би вже давно.

Він (військовий – ред.) приходить з довіреною особою і каже, що в силу того, що не може підписати, бо там різні бувають причини, але замість нього прикладає руку до підпису саме ця довірена особа, – пояснює адвокат.

Я подумала тоді, що ця ніби дрібна неуважність держави до прав ветеранів, військових за наявності вже існуючої процедури, у розпал війни не виглядає як щось виняткове. І дійсно, багато рішень настільки запізно ухвалюється, що виникає питання: а чи буде в них сенс, коли дійде до справи?

Військові суди: знищували 9 років, а 12 не вистачило, щоб відновити

Наприклад, це стосується створення системи військових судів в Україні – тема піднімається протягом усього повномасштабного вторгнення Росії.

Суспільство очікує правопорядку як у мирному житті, так і у війську. Для його забезпечення у Збройних Силах України мають діяти військові суди, військова прокуратура і військова поліція. Часто чую цю тезу від військових. Проте в Україні відсутні військові органи правосуддя. В Україні немає військових судів і військових суддів, які б вирішували військові справи. У світі немає жодної країни, яка б за наявності війни, військового конфлікту і в умовах бойових дій не мала військових судів. Взагалі в історії світу немає таких країн, – зауважує суддя Великої палати Верховного суду Олег Ткачук.

Більше того, голова Верховного суду Станіслав Кравченко ще рік тому визнавав: ще на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну самі військові ставили питання про потребу відновлення військової юстиції – починаючи від слідства, спеціального воєнного прокурора до військових судів і військових адвокатів – і треба до них дослухатися.

В парламенті зареєстровані вже кілька законопроєктів щодо відновлення військових судів, але навіть в разі їх ухвалення на створення системи такого судочинства знадобиться час. Який? І тут ми стикаємось зі ще одним парадоксом: військові суди ліквідовували з 2001 по 2010 роки – стільки тривала реформа, яка була, напевно, доцільною у мирний час в Україні. А відновити їх часу не вистачило.

Зараз військовий на бойовій позиції не може відстоювати свої права у звичайному суді, бо він не може залишити позицію. Олег Ткачук каже, що натомість військові суди здійснювали би правосуддя «максимально наближено до лінії фронту, а за потреби — безпосередньо у військових частинах».

Але є скепсис, чи їх взагалі створять: 12 років війни не вистачило, щоб створити нову систему військового судочинства.

Військовий омбудсмен зможе швидко реагувати у випадку загрози життю військовослужбовця

Варто відзначити й позитивні фактори, якщо йдеться про захист прав військових. 27 січня, в Україні розпочав роботу Офіс військового омбудсмена. Ця структура, яка налічуватиме до 150 співробітників, матиме в штаті ветеранів з досвідом і розумінням потреб у відстоюванні прав діючих військовослужбовців.

Наступний крок - ухвалення закону, який передбачатиме адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог військового омбудсмана. Ми усвідомлюємо покладену на інституцію відповідальність та увагу до нашої роботи, - заявила військовий омбудсман Ольга Решетилова.

В разі загрози життю, розгляд скарги військовим омбудсменом відбуватиметься до трьох днів. Раніше військовий омбудсмен мав обмежені можливості – розглядав лише звернення, а не скарги.

І все ж, будемо відвертими, повноваження Офісу омбудсмена обмежені розглядом скарг, перевірками у військових частинах. Умовно кажучи, якщо суд може винести рішення щодо винуватості тієї чи іншої особи, яке матиме юридичні наслідки, виправдувальний чи обвинувальний вирок, то омбудсмен таких повноважень не може мати за визначенням – він лише реагує на ситуацію, апелює до керівників органів державної влади, органів військового управління, командирів військових формувань.

Що ж стосується відстоювання своїх прав, то на сьогодні військовий може звернутися до омбудсмена, військової прокуратури та суду, уточнює адвокатка Алла Отрох.

Також індивідуальні та колективні звернення військових та їхніх родин розглядає Центральне управління захисту прав військовослужбовців Міноборони і надає первинну правову допомогу, як запевняють у відомстві.

Ще одна ознака кволості правової системи захисту військових – прокуратура. Тут, щоправда, були позитивні моменти. Після анексії Росією Криму та початку війни на Донеччині та Луганщині, у серпні 2014 року, інститут військових прокуратур було відновлено відповідним Законом України, саме у зв’язку з військової агресією Росії. Цікаво, що на сайті військової прокуратури посилання на подальші події зі структурними змінами у відомстві просто ведуть на пусту сторінку. Може випадково. Менше з тим, 19 вересня 2019 року Верховна Рада проголосувала за скасування інституту військової прокуратури – це була законодавча ініціатива президента Володимира Зеленського.

І вже зараз двічі відновлена військова прокуратура – вона називається тепер Спеціалізована прокуратура у сфері оборони – діє за наказом Генерального прокурора на правах департаменту ОГПУ. Тобто, статус її є зовсім іншим (дійсно, для скасування або змін наказу зусиль потрібно мінімум).

Під час війни відсутніть забезпечення чітких процедур та реального захисту як військовозобов’язаних, діючих військових, так і керівництва військових формувань, органів, що займаються мобілізацією, вся система виглядає як свідоме формування оази безправ’я – права ніби і є, а з їхньою реалізацією біда.

Знайомий військовий після поранення отримав призначення до ТЦК. Але довго там не витримав, бо відсутність правил – кого і яким чином мобілізовувати, погане ставлення суспільства, відсутність чітких прописаних процедур, не додавало впевненості у своїх діях: він написав рапорт і повернувся на фронт. Що підтверджує ця суб’єктивна історія? Вона лише виглядає логічною у хаосі.

Де шукати свідків після війни?

Існує такий огидний штамп, мовляв «війна все спише». І це створює простір як для зловживань, так і для оскаржень, принаймні, у майбутньому. Так, я розумію, що простір для фейків це створює теж, але факти залишаються.

Адвокат Валерій Алієв, серед іншого, має досвід допомоги родинам зниклих безвісти військових. З практики, каже він, має значення, з якими формулюваннями звертатися із запитами до командування військових частин, міжнародних організацій та державних органів, щоб прискорити пошуки. Родини, а з ними і юристи, правозахисники, вірять до останнього, що військового вдасться знайти живим.

Є довідка з військової частини, повідомлення про зникнення безвісти. Як ми працюємо? Ми надсилаємо усім інстанціям адвокатські запити – Міністерству оборони, військовій частині, ТЦК, організаціям, які опікуються полоненими. Ми збираємо інформацію, в цей час формуються документи військової частини, військова частина надсилає все це, додає і оформлює. Іноді були проблеми, що там то пізно відповідають, то довго не відповідають, але в цілому ці питання вирішуються, - зазначає адвокат.

Проте бувають історії, які змушують замислитись.

Валерій Алієв розповів як вивчав документи з військової частини і бачив невідповідність: військовий отримав завдання потрапити до позиції, до якої треба було пройти 2 кілометри, його могли відправити лише після заходу сонця через дронову небезпеку. А згідно з довідкою, він вийшов на позицію о 16:55.

Мені, як людині з досвідом, це говорить про те, що спочатку людину відправили на позицію, а потім вже підганяли ситуацію, що відправили саме тоді, коли сонце починає сідати – хвилина в хвилину. А людина була на війні тільки 5-ий день, – розповів адвокат.

Хоча він тут же уточнює, що це лише його підозра, бо фактів немає. Більше того, до довідки додано два покази свідків - солдатів.

Я запитую, чи ця історія може отримати продовження в суді?

Адвокат не виключає, що після війни родина військового захоче дізнатися правду, знайде цих свідків і захищатиме права свого родича. Водночас ніхто не знає, чи буде можливість відстоювати ці права після війни, чи вдасться тоді, після якогось часу, зібрати факти і відшукати свідків. Права військових і їхніх родин було би легше відстоювати вже зараз, не чекаючи закінчення війни.

Можна передбачити, що після війни якась кількість... Буде багато таких історій, які крутитимуть, перекручуватимуть. Я не виключаю, що родичам цього військового захочеться знайти отих свідків, спитати, як було, і там далі залежить вже від того, що вони скажуть. Вони ж можуть сказати, ні, все так і було. Ну, було так. А можуть сказати, ні, було все не так. Тобто якщо родичі будуть шукати справедливості, то буде багато судових запитів, – констатує адвокат.

Чи був би запит на справедливість і захист прав військових та їхніх родин задоволений, якщо вже зараз у воюючій Україні діяла би чітка система військового правосуддя з можливістю свідчень у суді діючих військових на фронті?

Складно сказати. Але відповідальність підвищилась би.