Українські та західні чиновники розглядають компроміс "земля в обмін на НАТО" для завершення війни

У цій концепції Україна могла б домогтися значущих гарантій безпеки, які забезпечать її незалежність і західну орієнтацію, при цьому залишаючи відкритим питання повернення втрачених територій мирним шляхом у майбутньому. Про це пише "Українська правда" з посиланням на "Financial times".

Нова стратегія, яку президент Володимир Зеленський представив на зустрічах з американськими лідерами минулого тижня, спрямована на те, щоб зміцнити військові та дипломатичні позиції України, тим самим змушуючи Росію сісти за стіл переговорів. У західних дипломатичних колах і серед українських чиновників дедалі очевиднішою стає ідея, що значні гарантії безпеки можуть послужити основою для врегулювання конфлікту. Однак це не передбачає визнання суверенітету Росії над окупованими територіями - дипломатичний шлях їхнього повернення залишається відкритим.

Цей підхід являє собою компроміс, який, хоча і не передбачає негайного відновлення територіальної цілісності України, може забезпечити довгострокову безпеку країни. Як приклад наводиться історична ситуація Німеччини, яка вступила в НАТО 1955 року, незважаючи на поділ країни на дві частини. Західна Німеччина перебувала під захистом НАТО, тоді як Східна Німеччина залишалася під контролем Радянського Союзу.

Прихильники цієї стратегії, включно з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом, також нагадують про приклади, коли членство в НАТО поєднувалося з невирішеними територіальними суперечками. Так, наприклад, Японія отримує гарантії безпеки від США, незважаючи на наявність суперечки з Росією про Курильські острови, захоплені Радянським Союзом у 1945 році. Аналогічним чином, Норвегія при вступі до НАТО зобов'язалася не розміщувати на своїй території бази Альянсу.

Однак такий план викликає і скепсис. Побоювання пов'язані з тим, що такий компроміс може спровокувати нову ескалацію конфлікту з Росією. Проте пропоновані гарантії безпеки зміцнили б суверенітет України і захистили її від подальшої агресії. Членство в НАТО могло б стати тим важелем, який забезпечить Україні майбутнє як незалежної європейської держави.

Історики, такі як Мері Саротт, стверджують, що Україна має продумати умови членства, які дозволили б зберегти контроль над своїми територіями і водночас уникати непотрібної ескалації. Як і у випадку з Норвегією та Західною Німеччиною, цей процес може включати в себе зобов'язання не розміщувати війська або ядерну зброю на постійній основі, якщо тільки не виникне безпосередня загроза.

Обговорення моделі, за якої. Україна отримує гарантії безпеки в обмін на тимчасову дипломатичну паузу в питанні окупованих територій, триває, набираючи підтримку як у Києві, так і серед його західних партнерів.