Україна залишається в драматичній самотності, але її поразку ніхто не може собі дозволити - аналітичний звіт

Про це йдеться в аналітичному матеріалі "Велика війна" політичного експерта, президента Фундації ім. Стефана Баторія (Польща) Едвіна Бендика. Стефана Баторія (Польща) Едвіна Бендіка.

Російські цілі до сьогоднішнього дня в принципі не змінилися: Росія вимагає фактичної капітуляції України та обмеження її суверенітету, а також визнання з боку держав НАТО того, що ця країна належить до російської сфери впливу, - пише експерт.

Едвін Бендік задався питанням щодо стратегічних цілей США і Росії.

Додаткові стратегічні дилеми випливають зі збігу обох напрямків, що стосуються Сполучених Штатів і Росії. Вони зводяться до запитань про можливе функціонування або навіть форму відкритої співпраці Сполучених Штатів з Росією проти інтересів Європи, включно з Україною, - зазначив він.

І уточнив про наявність простору "стратегічної невизначеності, з якою змушені стикатися лідери європейських держав".

Торкаючись взаємовідносин Україна-ЄС, польський аналітик зазначає, що політика партнерства щодо України "має скоріше тактичний, ніж довгостроково стратегічний характер". Її ключовим елементом, на його думку, має стати таке формулювання образу Росії, яке описувало б характер цієї держави і пропонувало конкретні політичні рекомендації.

Однак, як і раніше, подальші рішення (ЄС-ред.) мають характер повільної ескалації, а не дій, які могли б призвести до стратегічного прориву, результатом якого була б якась форма перемоги України. Іншими словами, Україна досі не отримала однозначно ефективної допомоги для досягнення своїх стратегічних цілей, - упевнений президент Фундації ім. Стефана Баторія. Стефана Баторія.

Він також говорить про політичну драматичну самотність України.

З 1991 року Україна залишається одна, не входить до жодних союзів. Українська недовіра (до партнерів - ред.) виправдана як долею Будапештського меморандуму, який мав гарантувати Україні суверенітет в обмін на відмову від ядерного арсеналу, так і досвідом Мінських угод після 2014 року, нав'язаних західними державами. Цей документ виявився клаптиком паперу, коли на Україну напала Росія - одна з країн-підписантів меморандуму... Україна залишається сама, але її лідери та суспільство усвідомлюють, що самотужки українська держава не впорається з набагато сильнішим ворогом - Росією, - звертає увагу польський експерт.

Українці не сумніваються в тому, якої мети прагне Росія, тому не вірять у жодні компроміси, які передбачають бодай якусь добру волю ворога в обмін на поступки, як-от відмова від територій Донбасу, які наразі перебувають під контролем України, зазначає Едвін Бендік.

Вони хотіли б, щоб західні партнери, а також решта світу зрозуміли їхні аргументи. А краще - щоб зрозуміли сутність Росії, - пише президент Фундації Баторія.

Він запитує, чи справді українська рішучість і готовність воювати до кінця є достатніми ресурсами для досягнення стратегічної мети - захисту суверенітету?

Одна лише рішучість не гарантує успіху, якщо вона не поєднана зі здатністю мобілізувати інші ресурси, необхідні для ведення війни. Війни, яка після маневреного періоду перших місяців, сповненого оперативних поворотів, перетворилася на виснажливе протистояння. Хоча Росія не досягла своєї стратегічної мети, вона від неї не відмовляється, будучи переконаною, що здатна виснажити ресурси України і змусити її до капітуляції, - підкреслює експерт.

Відповідаючи на запитання, яке цікавить усіх, чи стане 2026 рік переломним, він вважає, що розвиток ситуації визначатимуть протилежні процеси.

З одного боку, відбувається повільна, природна внаслідок військової втоми деградація військових, політичних та інституційних структур. Корупційний скандал на верхах влади виявив рівень дисфункції політичної системи... З іншого боку, консолідувалося громадянське суспільство, яке взяло на себе роль опозиції. Патології політичної системи, на щастя, не відбиваються безпосередньо на ефективності держави, - упевнений політичний експерт.

Щоб домогтися "стратегічного перелому" у війні, необхідно, за словами аналітика, бити по слабких місцях противника, зокрема, збільшити втрати російської армії до рівня, коли вони перевищують "мобілізаційні можливості Росії за нинішнього способу ведення війни".

Також українці "роблять свою справу, адаптуючись до поточних умов" і непередбачуваності американського партнера.

Так, він (США як партнер - ред.) є необхідним елементом у війні на виснаження, але водночас українці переконані, що мають розвивати спроможності до автономної реалізації власної стратегії. Тому українці беруть участь у так званих мирних переговорах, хоча не вірять, що вони принесуть результат, якого очікує їхній ініціатор - Дональд Трамп. Однак вони бачать у цьому можливість переконувати американців продовжувати підтримку України, надаючи необхідні ресурси, - акцентує увагу експерт.

За його словами, від початку війни позитивні тенденції переважають над негативними, що дає українцям підстави вірити в можливість перемоги, яку розуміють як збереження суверенітету і здатності до оборони в майбутньому, навіть якщо буде потрібно де-факто визнати окупацію частини територій Росією (але без згоди на їхню де-юре анексію).

Водночас, як і раніше, важко уявити, як, коли і чим закінчиться війна - миром... або якоюсь формою заморожування конфлікту... для українців ключовим є питання справедливості - вони не припускають думки, що агресор, Росія, може вийти з цієї війни безкарно, - констатує Едвін Бендік.

Ще важче, на його думку, уявити майбутнє після війни, оскільки навіть найоптимістичніший сценарій виглядає величезним викликом.

Найоптимістичнішим сценарієм, безумовно, є інтеграція України до структур Заходу - Європейського союзу та згодом також НАТО, навіть якщо НАТО втрачає привабливість через дедалі сумнівнішу, з погляду українців, військову цінність цього союзу. Європейська інтеграція створила б матеріальні підвалини для збереження суверенітету та післявоєнної відбудови країни, - зазначили польський аналітик.

І додає, що українці переконані - їхній успіх буде вигідний усім.

Бо на їхню поразку ніхто не може собі дозволити, - резюмує автор.