Учені створили найменшу скрипку у світі - розміром менше за волосину

Цей мікроскопічний інструмент розміром лише 35 мікрон завдовжки і 13 мікрон завширшки виготовлено з платини. Для порівняння, діаметр людської волосини варіюється від 17 до 180 мікрон, повідомляє видання Phys.org зі

Створення мініатюрної скрипки стало демонстрацією можливостей нової нанолітографічної установки, яка нещодавно з'явилася в лабораторії університету. Ця технологія дає змогу вченим створювати і досліджувати структури розміром менше однієї тисячної міліметра.

Хоча сама скрипка не є робочим музичним інструментом, її створення допомогло дослідникам краще освоїти принципи роботи нанолітографії. Керівник проекту професор Келлі Моррісон пояснила, що такі експерименти необхідні для вивчення фундаментальних властивостей матеріалів на нанорівні. Вивчаючи, як матеріали взаємодіють зі світлом, магнітними полями або електрикою, вчені отримують дані, що допоможуть у розробці нових пристроїв - наприклад, надефективних комп'ютерів або систем збору енергії.

Вибір саме скрипки як об'єкта був не випадковим. Науковці використали популярний жарт про "найменшу скрипку", яким зазвичай іронічно "супроводжують" перебільшені скарги. Цю фразу популяризував серіал "МЕШ" у 1970-х роках, а пізніше вона лунала в різних комедійних шоу, включно з "Губкою Боба".

Наноскрипку створили за допомогою нанолітографічного комплексу під назвою NanoFrazor від компанії Heidelberg Instruments. Цей апарат дає змогу наносити на поверхні об'єктів точні малюнки за допомогою нагрітого наконечника. Спочатку на спеціальну підкладку нанесли два шари гелеподібного матеріалу - резисту. Потім за допомогою нагрітого наконечника у верхньому шарі був "випалений" контур скрипки. Потім резист розчинили, створивши порожнину потрібної форми, на яку і нанесли шар платини. Фінальний етап - розчинення матеріалу, що залишився, ацетоном - виявив готову платинову скрипку.

Створення наноскрипки зайняло близько трьох годин, але весь процес розробки і тестування різних методів тривав кілька місяців. Результат роботи настільки малий, що його можна розгледіти тільки під спеціальним цифровим мікроскопом.

Тепер нову технологію використовують у двох інших дослідницьких проєктах університету Лафборо. Перший проєкт присвячений вивченню нових способів магнітного зберігання даних, другий - дослідженню того, як теплові процеси можуть допомогти створювати більш ефективні пристрої для обробки та зберігання інформації.