Учені спростували міф про "екоцид" на острові Пасхи: у всьому винна посуха

Однак нове дослідження вчених із Колумбійського університету та Лабораторії Ламонт-Догерті змінює цю картину. Аналіз стародавніх відкладень показав, що життя на острові радикально змінилося не через дії людини, а через столітню посуху, що розпочалася близько 1550 року, повідомляє Columbia Climate School.

Вчені взяли зразки донних відкладень із двох джерел прісної води - болотистої місцевості Рано Арой і кратерного озера Рано Кау. Аналіз воску з листя рослин, що зберігся в опадах, дозволив відновити історію опадів за останні 800 років. Ізотопний склад водню у воску відображає рівень вологості та кількість опадів, за яких росли рослини.

Результати показали, що приблизно із середини XVI століття кількість опадів на острові зменшилася на 600-800 мм на рік і залишалася низькою понад сто років. Цей період збігається з великими культурними змінами: скороченням будівництва культових платформ "аху", появою нових ритуальних центрів, таких як озеро Рано Кау, і формуванням соціальної системи "Тангата Ману", де владу завойовували не за походженням, а в змаганнях.

Головний автор дослідження Редмонд Стайн зазначає:

"Наші дані показують, що жителі Рапа-Нуї зіткнулися з різким кліматичним стресом, але проявили стійкість і зуміли адаптуватися. Це не історія саморуйнування, а історія виживання".

Так звана теорія "екоциду" стверджувала, що стародавні остров'яни знищили екосистему острова через непомірне використання ресурсів, що нібито призвело до падіння населення і конфліктів ще до прибуття європейців. Однак сучасні археологічні та демографічні дані не підтверджують ознак катастрофічного колапсу.

Нове дослідження показує, що кліматичний фактор міг зіграти ключову роль. Посуха, ймовірно, вплинула на доступ до питної води, ріст рослин і структуру сільського господарства. Проте жителі острова знайшли способи пристосуватися - змінили систему влади, обряди і методи виживання.

"Історія Рапа-Нуї - не урок про бездумне руйнування природи, а приклад людської гнучкості перед обличчям стихій", - підкреслює Стайн.

Вчені планують продовжити роботу, аналізуючи більш давні відкладення - до 50 тисяч років тому. Це допоможе зрозуміти, як змінювалася атмосфера південно-східної частини Тихого океану і які природні чинники впливали на клімат регіону.

Рапа-Нуї, розташований більш ніж за 3 000 кілометрів від Чилі, залишається унікальним природним архівом, який допомагає вченим досліджувати зв'язки між кліматом і культурою в ізольованих екосистемах.