Учені дізналися, хто малював на скелях у Кенії протягом 9 тисяч років

Namono et al., 2026.

Учені змогли відновити, хто і коли залишав наскельні малюнки в кенійському укритті Какапел. Це важливо, бо такі пам'ятки зазвичай дуже важко точно пов'язати з конкретними людьми та епохами.

Цього разу дослідникам вдалося простежити історію малюнків майже на 9 тисяч років назад.

Деталі

Какапел розташований на заході Кенії і давно вважався важливою пам'яткою наскельного мистецтва. Але тільки тепер учені зробили перший міліметрово точний запис усіх малюнків на головній панелі та змогли розділити їх на чотири шари, нанесені в різний час.

Паралельно археологи вивчили шари проживання людей у цьому ж місці. Розкопки показали, що укриттям користувалися кілька різних спільнот: спочатку рибалки та збирачі традиції Kansyore приблизно 9000-3900 років тому, потім ранні хлібороби залізної доби, а пізніше - скотарські та хліборобські групи, пов'язані із західно-нільськими народами.

Найдавніший шар малюнків складається з геометричних фігур - кіл, концентричних візерунків та інших червоно-білих символів. Дослідники пов'язують його з дуже ранніми групами мисливців-збирачів; додаткову підказку дали дані стародавньої ДНК, які показали генетичну схожість одного з ранніх людей з Какапела з сучасними мбуті Центральної Африки.

Пізніший шар містить зображення довгорогої худоби. За сукупністю археологічних і генетичних даних учені вважають, що ці малюнки, ймовірно, пов'язані не з першими хліборобами, а з пізнішими скотарськими спільнотами. Ще один пізній шар складається з тонких білих геометричних знаків, які, ймовірно, залишили пізніші західно-нільські групи.

Саме поєднання кількох методів - аналізу малюнків, розкопок і стародавньої ДНК - дало змогу не просто описати зображення, а більш упевнено пов'язати їх із конкретними хвилями населення. Автори називають Какапел однією з найбільш добре вивчених пам'яток наскельного мистецтва у всій Східній Африці.

Чому це важливо

Зазвичай наскельні малюнки важко датувати і ще важче зрозуміти, хто саме їх створював. У випадку Какапела дослідники отримали рідкісну можливість побачити, як одне й те саме місце використовували дуже різні групи людей протягом тисячоліть.

Це допомагає краще зрозуміти історію Східної Африки: як змінювалися населення, спосіб життя, господарство і символічна культура регіону. Крім того, робота підкреслює, що такі пам'ятки потрібно захищати, тому що їм загрожують вирубка лісу, видобуток корисних копалин і забудова.

Бекграунд

Какапел уперше описали ще в 1970-х роках. Тоді дослідники бачили лише частину малюнків і не могли впевнено назвати ні їхній вік, ні авторів. Нова робота помітно змінила ситуацію: тепер у цього місця є одна з найбільш ясних хронологій наскельного мистецтва в регіоні.

Джерело

Дослідження опубліковано в журналі Azania: Archaeological Research in Africa 2026 року. Автори об'єднали дані з наскельних малюнків, розкопок і стародавньої ДНК з укриття Какапел у Кенії.