У МОЗ роз'яснили питання оцінки повсякденного функціонування дітей з інвалідністю після 18 років

Міністерство охорони здоров'я України нагадало, що після досягнення 18 років дітям з інвалідністю необхідно пройти нову процедуру підтвердження статусу інвалідності — на основі оцінки повсякденного функціонування. Цю оцінку проводять експертні команди, які замінили ЛКК і МСЕК.

Нова система стосується як самих дітей, яким незабаром виповниться 18, так і їхніх сімей та лікарів. Мета — забезпечити прозорий та індивідуально орієнтований підхід до встановлення інвалідності для дорослих.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю", дитину можна направити на оцінку не раніше ніж за два місяці до її 18-річчя. Направлення формує лікар, який лікує, додаючи необхідні медичні документи з обґрунтуванням діагнозу та функціональних порушень.

Що сталося після скасування виплат для молоді з інвалідністю в США

У 1996 році в США було ухвалено реформу, яка передбачала перевірку медичних показань усіх молодих людей з інвалідністю після досягнення 18 років. Тих, хто не проходив нові критерії, виключали з програми SSI — грошової допомоги для малозабезпечених. Як наслідок:

• Лише 11% з виключених змогли знайти роботу.
• Ймовірність арешту зросла на 60%, особливо за злочини, пов’язані з отриманням доходу.
• Ув’язнення серед чоловіків зросло з 7,2% до 10,8%, а серед жінок — з 0,7% до 2,3% (+230%).
• Додаткові витрати на суди, поліцію та в’язниці практично нівелювали економію від припинення виплат.

Що це означає для України

В Україні рівень працевлаштування серед людей з інвалідністю залишається надзвичайно низьким — лише 13–15%, тоді як у ЄС цей показник перевищує 50%. Без доступу до стабільної реабілітації, житла, соціальної підтримки та медичних послуг, українці з інвалідністю опиняються в ситуації вразливості — і це може спричинити зловживання, маргіналізацію чи криміналізацію.

Раніше Соцпортал писав про історію киянки Олени Гострої, старшому сину якої майже 30 років тому поставили діагноз аутизм. За її словами, знайти роботу для людей з ментальними труднощами майже неможливо, бо вони не здатні витримати вимог типової роботи без адаптації.

Їм потрібний специфічний підхід. Ось він скаже "я не буду", розвернеться і піде — він не розкладатиме товари по полицях або відповідати на питання покупців, — пояснює вона.

Виходом з ситуації вона бачить створення невеликих спільнот, так званих “будинків-громад”, де дорослі люди з ментальними порушеннями житимуть разом і матимуть трудову зайнятість за бажанням та здібностями, а поруч із ними постійно будуть спеціалісти на оплачуваній основі та батьки-ентузіасти. Однак без державної підтримки системна реалізація такої програми неможлива.