У гігантському кам'яному глечику Лаосу знайшли останки 37 осіб

Долина глечиків - один із найзагадковіших археологічних ландшафтів Південно-Східної Азії. На плато в центральному Лаосі розкидані тисячі кам'яних посудин, деякі з них важать кілька тонн. Археологи давно припускали, що вони були пов'язані з похоронними обрядами, але як саме їх використовували, залишалося незрозумілим.

Нова робота показує: принаймні один такий глечик слугував місцем повторного поховання. Ймовірно, останки людей поміщали туди вже після того, як тіла спочатку розкладалися в іншому місці. Дослідження опубліковано в журналі Antiquity.

Деталі

Дослідники вивчили особливо великий кам'яний глечик, розташований приблизно за 70 кілометрів на північний схід від міста Пхонсаван. Його висота становила близько 1,3 метра, а ширина - понад 2 метри. Усередині археологи виявили велику кількість людських кісток, щільно укладених у посудині.

За радіовуглецевим аналізом кісток і зубів з'ясувалося, що глечик використовували не один раз і не за короткий період. Він міг служити для похоронних обрядів до 270 років, приблизно між IX і XII століттями н. е. Це вказує на кілька фаз використання і, можливо, на зв'язок із кількома поколіннями однієї сім'ї або розширеної родинної групи.

Такий тип поховання називають вторинним. Це означає, що тіло людини спочатку перебувало в іншому місці, де відбувалося розкладання, а пізніше кістки переносили і поміщали в загальну посудину. У цьому разі кам'яний глечик міг бути не просто "могилою", а місцем пам'яті предків, куди поверталися протягом поколінь.

Знахідка важлива ще й тому, що раніше в археологів було мало прямих доказів, що самі глечики могли містити значні людські поховання. В окремих посудинах знаходили невеликі фрагменти кісток або сліди кремації, але такий об'єм решток всередині одного глечика - рідкісний і дуже цінний випадок. Попередня публікація по цій пам'ятці вже називала знахідку першим суттєвим свідченням того, що глечики могли використовуватися для первинних або вторинних поховань у IX-XII століттях.

Усередині посудини також знайшли скляні намистини. Хімічний аналіз показав, що частина з них була вироблена в Південній Індії та Месопотамії. Це не означає, що жителі Лаосу безпосередньо торгували з цими регіонами, але вказує на існування далеких обмінних мереж, через які речі могли потрапляти в гірські райони Південно-Східної Азії.

Чому це важливо

Відкриття уточнює уявлення про Долину глечиків. Раніше ці мегалітичні посудини часто пов'язували із залізною добою Південно-Східної Азії, приблизно з періодом 500 р. до н.е. - 500 р. н.е. ЮНЕСКО також описує комплекс як ландшафт із понад 2100 кам'яними глечиками, пов'язаними з похоронними практиками залізної доби.

Але нова знахідка показує, що історія використання глечиків могла бути довшою і складнішою. Конкретну посудину застосовували вже в IX-XII століттях, тобто через століття після періоду, з яким зазвичай пов'язують створення і раннє використання цих пам'яток. Це може свідчити про повторне використання стародавніх об'єктів або про продовження місцевих похоронних традицій у пізніший час.

Важливо не робити занадто широкого висновку. Один глечик не розкриває всієї таємниці Долини глечиків і не пояснює, як використовувалися всі тисячі посудин. Але він дає рідкісне пряме свідчення: деякі з них дійсно могли бути пов'язані з колективними похованнями та обрядами шанування предків.

Бекграунд

Долина глечиків розташована на плато Сіангкхуанг у центральному Лаосі. Це не одне місце, а ціла група археологічних ділянок із кам'яними посудинами, дисками, похованнями, кар'єрами та іншими об'єктами. У 2019 році комплекс було занесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Перші систематичні дослідження тут проводила французька археологиня Мадлен Колані в 1930-х роках. Вона припускала, що глечики пов'язані з похоронними обрядами, а не використовувалися, наприклад, для зберігання їжі або води. Пізніші розкопки в різних частинах комплексу знаходили поховання поруч із глечиками, але питання про те, що відбувалося всередині самих посудин, довго залишалося відкритим.

Роботу археологів у регіоні ускладнювала не тільки віддаленість пам'яток, а й спадщина воєн XX століття: у Лаосі досі залишаються боєприпаси, що не розірвалися. Тому багато ділянок довго були важкодоступними для досліджень. Нові розкопки в таких місцях можуть помітно змінити картину минулого регіону.

Джерело

Nicholas Skopal et al., "The death jar: a new mortuary tradition at the Plain of Jars, Lao PDR", Antiquity, 2026. DOI: 10.15184/aqy.2026.10352. Стаття опублікована онлайн 18 травня 2026 року.

У дослідженні археологи розкопали великий кам'яний глечик на ділянці Site 75 у провінції Сіангкхуанг у Лаосі. Усередині знайшли останки щонайменше 37 осіб. Радіовуглецеве датування кісток і зубів засвідчило, що посудину використовували в IX-XII століттях, імовірно, у кілька етапів і як місце вторинного поховання. Додаткові знахідки, включно зі скляними намистинами з Південної Індії та Месопотамії, вказують на зв'язки регіону з ширшими обмінними мережами Азії.