У давньоєгипетській гробниці археологи знайшли собаку, поховану разом із людьми
У давньоєгипетській гробниці неподалік від Луксора археологи дослідили незвичайне поховання: серед людських мумій була муміфікована собака, покладена безпосередньо поверх останків чоловіка та жінки. Вчені припускають, що тварина могла бути пов’язана з цими людьми за життя або відігравати символічну роль провідника у потойбічний світ. Однак головне відкриття виявилося ширшим: розташування мумій показало, як одна й та сама гробниця змінювалася протягом кількох століть.
Дослідники вивчили бічну камеру № 3 фіванської гробниці TT 209 у знаменитому некрополі на західному березі Нілу, навпроти сучасного Луксора.
У ній виявили 16 муміфікованих людей, муміфіковану собаку, а також порушене скупчення останків щонайменше ще чотирьох осіб.
Саму гробницю використовували з часів XXV династії, приблизно VIII–VII століть до н. е., аж до птолемеївської епохи, що завершилася в I столітті до н. е.
Виходить, що нові покоління знову і знову поверталися в одне похоронне приміщення протягом сотень років.
Деталі
Найбільш незвичайна знахідка була виявлена в південно-східній частині камери.
Там чотири людські мумії розташовувалися одна над іншою, а муміфікована собака лежала поверх нижньої частини тіл чоловіка та жінки.
Дослідник Джаред Карбальо-Перес назвав цю деталь особливо цікавою. За його словами, розташування тварини може вказувати на тісний зв’язок із похованими людьми.
Але довести, що це була саме їхня домашня собака, неможливо.
Є й інша версія. Тварина могла виконувати ритуальну функцію психопомпа — символічного провідника померлого у потойбічний світ.
Наразі автори розглядають обидві інтерпретації як гіпотези.
Археологи детально фіксували орієнтацію кожного тіла, положення рук, взаємовідносини між муміями, трунами та стінами приміщення.
Найдавніші поховання виглядали порівняно ізольованими.
Людей клали в труни, поруч залишали похоронний інвентар. Дослідники знайшли амулети, похоронні сітки та дорогі предмети, зокрема вміст фінікійських амфор.
На думку авторів, це може свідчити про досить високе соціальне становище перших похованих тут людей.
Через століття мумії почали укладати одна на одну
Пізніше спосіб використання гробниці змінився.
До кінця XXV династії та в перський період вільного простору ставало дедалі менше, тому нові тіла розміщували там, де залишалося місце.
Поступово з’явилися вертикальні поховання — мумії буквально укладали шарами. Такі накладення зафіксовані приблизно у двох третинах поховань дослідженої камери.
Змінилося й положення тіл. Якщо у ранніх мумій руки частіше були витягнуті, то пізніше зустрічаються інші варіанти, зокрема руки, складені на грудях, — так звана осирична поза.
На перший погляд тісно укладені тіла можна сприйняти як результат безладного повторного використання стародавньої гробниці.
Але дослідники дійшли іншого висновку.
На їхню думку, кожне наступне поховання враховувало тіла, що вже перебували в приміщенні. Нові мумії розміщували навколо старих або безпосередньо над ними, поступово змінюючи структуру простору, але не знищуючи його колишнього значення.
Автори називають це своєрідною «похоронною пам’яттю»: гробниця продовжувала використовуватися, а нові покоління пристосовували свої ритуали до того, що залишили попередники.
Тому велика кількість тіл не обов’язково свідчить про те, що стародавні єгиптяни з часом перестали дотримуватися похоронних традицій.
Швидше за все, змінювалася сама традиція.
Дослідники визнають, що точну послідовність кожного поховання встановити важко.
Протягом століть гробниця неодноразово зазнавала впливу води, у ній траплялися пожежі, а люди неодноразово проникали всередину й могли переміщати останки та предмети.
Проте розташування мумій, що збереглися, дозволило відтворити загальну картину того, як змінювалося використання приміщення.
Особливо важливо, що знахідки, які раніше можна було б вважати просто «безладним» скупченням тіл, тепер можна інтерпретувати як результат послідовних соціальних і ритуальних практик.
Чому це важливо
Дослідження дає рідкісну можливість простежити зміну єгипетських похоронних звичаїв у межах однієї й тієї ж гробниці протягом кількох історичних епох.
Від відносно індивідуальних поховань у трунах традиція поступово перейшла до щільного розміщення мумій та їх вертикального укладання.
А муміфікована собака показує, наскільки складними могли бути стосунки між людьми, тваринами та уявленнями про загробне життя.
При цьому вчені не стверджують, що собака належала похованим поруч людям або напевно мала супроводжувати їх після смерті. Її точна роль залишається загадкою.
Джерело
Журнал: Frontiers in Environmental Archaeology, 2026.