The Atlantic: Україна виграє війну, вона краще вчиться і швидше адаптується

Про це пише у своїй статті журналіст The Atlantic Роберт Форсайт Уорт, перебуваючи з українськими військовими за 16 кілометрів від лінії фронту.

Коли я опинився в командному пункті з позивним YG - у підрозділу 66-ї механізованої бригади, мені розповіли про жорстоку реальність фронту і водночас про підстави для впевненості в перемозі. YG зізнався, що одного разу змушений був відкласти евакуацію трьох поранених - через брак особового складу; один із них зрештою позбувся руки. Він не хотів ризикувати іншими бійцями. Таке рішення - не наслідок слабкості, а ознака відповідального управління ресурсами в умовах колосального навантаження, - констатує автор.

Він разом з українськими військовими спостерігав через екрани, як після удару українського дрона двоє російських солдатів сховалися в лісі. YG був упевнений, що вони сховалися в бліндажі - можливій базі для подальших вилазок на територію, на якій перебували українці. Він покликав одного з операторів дронів і дорікнув йому за недостатньо точне прицілювання. Потім був виклик артилерії: перший снаряд упав за сто кроків від дерев, другий - з іншого боку, залишивши воронку. Настала черга штурмової групи.

Підготовка до такого штурму свідчить про зрілість і дисципліну українських військ. Солдати, яких відправили пішою групою, були ретельно розвідані; їхній маршрут розбитий на етапи, у телефонах були прописані терміни досягнення орієнтирів, а розвідувальні дрони відстежували просування. Таке поєднання технології та піхоти - ключ до успіху. Вони просуваються тихо, швидко, злагоджено - і завдають прицільних ударів, коли це необхідно, - розповідає журналіст.

Контраст між українською обережністю і, за словами YG, нерозсудливістю окремих російських підрозділів вражає. "Вони відправляють людей як приманку", - каже командир. У російській армії, за його словами, існує "кастова" система, де одні підрозділи вважаються "одноразовими". Українці ж економлять кров людську - обертають ротації, бережуть людські ресурси, готують заміни.

За кадром - дрони та їхні оператори. Командир підрозділу під позивним "Старий" описав свій пункт як офіс технологічної компанії: молоді люди за екранами, кава, скрупульозна робота. Пілоти дронів діють із віртуозною спритністю; один із них зізнався, що за рік вразив близько двохсот ворожих цілей. Саме такі темпи і точність дають змогу Україні не тільки виживати, а й переходити в ініціативу.

Крім повітряних платформ, українці дедалі активніше використовують наземні дрони для поповнення запасів та евакуації поранених. Ці машини часто долають десятки кілометрів, часом ламаються, і солдатам доводиться діяти швидко і сміливо.

Я бачив, як поранений, витягнутий дроном, самотужки полагодив машину і знову сів у неї - знак неймовірної витривалості та рішучості, - наголошує Роберт Форсайт Уорт.

Тактика, логістика і мораль - усе це тут діє в одній зв'язці. Командні пункти розташовані в житлових будинках, їх майже неможливо виявити з повітря; командири заздалегідь обстежують місця дислокації та готові до блискавичної евакуації. Ротація особового складу, ретельна розвідка, інтеграція дронів і артилерії - це не набір окремих прийомів, а системний підхід, який дає результат.

Так, війна - це трагедія, у ній є жорстокість і ненависть. Але в кожному пункті, у кожному бійці - рішучість захищати життя і свободу. Люди, яких я бачив, упевнені: вони не просто стримують ворога, вони здатні перемогти. YG сказав коротко і ємко: "Ми воюємо з росіянами вже триста років. Ми можемо протягнути ще трохи". У цій фразі - не відчай, а стійка, історично підкріплена віра в перемогу, - упевнений автор.

За його словами, Україна виграє не тільки тому, що діє відчайдушно, а й тому, що навчається, адаптується і впроваджує технології швидше, ніж противник. Точність ударів, поєднання розвідки, артилерії та штурму, продумана ротація - все це створює передумови для стратегічного перелому. За такого підходу шанси на перемогу виглядають реальними, а не утопічними.