"Це була дівчинка розміром з долоньку, вона пищала як кошеня". Історія порятунку

Попереду в таких дітей - довгий непростий шлях реабілітації, контролю розвитку та консультацій з фахівцями.

Історія Олесі та її доньки Евеліни - одна з таких, її розповідає Громадське.

Олеся народила доньку на 25-му тижні вагітності, вага дитини становила 718 грамів. У Великій Британії, куди жінка виїхала на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну як біженка, почалася боротьба за кожен день, вдих і грам.

Це була дівчинка розміром з долоню, її плач нагадував писк кошеняти, але вона дихала самостійно, була рожева, і лікар мене запевнив, що пологи пройшли добре і безпечно - і для мене, і для дитини, - розповідає Олеся.

Незважаючи на високий рівень медицини у Великій Британії, Олесі було складно адаптуватися до незнайомої системи медичного супроводу, особливо в умовах війни та розлуки з родиною.

Через 23 дні після народження Евеліни жінку з немовлям спеціальним медтранспортом перевезли з Бірмінгема до іншої британської лікарні. Там вони перебували поки дівчинці не виповнилося чотири місяці. Дитина пройшла всі стадії адаптації: реанімація, киснева підтримка, харчування через зонд і догляд у спеціальних інкубаторах, поки організм вчиться підтримувати температуру. Евеліна дихала самостійно з перших хвилин.

Алеся могла цілодобово перебувати поруч - дитину клали їй на груди, створюючи тілесний контакт (так званий "метод кенгуру" - визнана у світі практика виходжування недоношених).

До моменту повернення додому Евеліна за розвитком відповідала восьмимісячному віку, хоча їй було одинадцять місяців. У недоношених дітей завжди фіксують дві дати - реальну і передбачувану.

Повернувшись в Україну, Олеся зіткнулася з типовими для батьків недоношених дітей труднощами - браком інформації про розвиток і догляд за такими малюками.

Після народження Евеліни мені було страшно. Я не знала жодної жінки з недоношеною дитиною, ніколи з таким не стикалася. Почала шукати інформацію в інтернеті й випадково натрапила на громадську організацію "Ранні пташки" ("Ранні пташки")", - розповідає Олеся.

Організація "Ранні пташки" майже десять років підтримує такі родини. Один із ключових напрямків - лінія підтримки, де працюють сертифіковані психологи, мами таких дітей.

Завдяки власному досвіду наші психологи можуть допомагати батькам за принципом "рівний - рівному". Усі вони навчені та застосовують професійні методи, - пояснює співзасновниця та голова організації Олександра Балясна.

"Ранні пташки" передають набори одягу для малюків вагою до 2 кг, засоби гігієни та інформаційні матеріали. Організація проводить зустрічі - мами, які пройшли через схожий досвід, приходять підтримати тих, хто тільки починає свій шлях.

Олеся хотіла, щоб за станом доньки велося постійне спостереження.

Мозок недоношеного немовляти дуже вразливий, але перші роки - вирішальні для відновлення. Якщо вчасно реагувати, можна запобігти важким наслідкам, - пояснює Ольга Тичковська, дитячий невролог лікарні Святого Миколая у Львові.

Разом з українськими та зарубіжними експертами розроблено рекомендації для лікарів, щоб уніфікувати підхід до оцінки здоров'я таких дітей. Міжнародна система допомагає знизити рівень інвалідизації серед недоношених. Якщо лікарі бачать ризики затримки розвитку або ДЦП, вони направляють дитину на ранню реабілітацію.

Сьогодні Евеліна вже відвідує дитячий садок, співає українською та англійською, малює, ліпить, грається. Вона регулярно проходить обстеження та займається з фахівцями. Шлях реабілітації триває, головне вже зроблено - дівчинка під наглядом і отримує необхідну допомогу.