Пошук

Волонтери з Бучі та Гостомелю організували благодійний фонд для відновлення регіону

Як волонтери з Гостомеля організували фонд «Перемога України»
Читать на русском

Засновники та волонтери благодійного фонду «Перемога України» розпочали свою активність наприкінці лютого 2022 року, з початком відкритого нападу російської армії на територію України.

Спочатку це була волонтерська діяльність в різних регіонах України, куди їх розкидала війна, а згодом вони об’єднались та зареєстрували Благодійний фонд, щоб зробити допомогу більш структурованою та ефективною. Основна частина команди - з Гостомеля та Бучі, які так сильно постраждали від обстрілів та жорстоких дій окупантів. Тому робота та підтримка фонду в першу чергу спрямована на максимальну допомогу та відродження цього регіону. Ми поспілкувались з виконавчим директором фонду - Сергієм Регедою та його дружиною, Ольгою Абрамчук. В минулому у них - успішна спортивна кар’єра, але зараз єдине, чому вони хочуть себе присвятити - це допомога Україні. Одним з важливих проєктів фонду є допомога ліцею №1 в Гостомелі.

Спортивне минуле

Сергій: З 12 років я почав займатися легкою атлетикою - метанням молоту. І присвятив цьому виду спорту 15 років, 11 з яких був членом збірної команди України, а кар’єру закінчив лише минулого року через травму. Кожного року, починаючи з 2009 і по 2020, я представляв Україну на міжнародних змаганнях. В 2017-му виконав норматив Майстра спорту України міжнародного класу, був переможцем та призером багатьох міжнародних змагань та чемпіонатів України, у 2019 був відзначений Президентом України Володимиром Зеленським орденом «За заслуги» III ступеня за високі спортивні досягнення.

Ольга: Моя спортивна кар’єра почалася в 13 років, за 12 років свого спортивного життя більшість часу була членом національної збірної України, неодноразово ставала чемпіонкою та призеркою Чемпіонатів та кубків України, міжнародних матчевих зустрічей, учасницею чемпіонату світу серед юніорів та дорослому чемпіонаті Європи 2016 року, який став останнім в моїй кар’єрі професійної спортсменки. Спортивну кар’єру закінчила свідомо, потім почала працювати тренером. І тільки після того, як Сергій закінчив спортивне життя і ми переїхали до Гостомеля, я змінила спортивний зал на офіс та особистий кабінет, а кросівки на підбори.

Початок війни

Ольга: Для нас війна почалася 24 лютого о 5:30 ранку, коли нам подзвонили зі словами про те, що почалася війна і нам треба виїжджати, оскільки ми жили останній рік в Гостомелі, то часу на евакуацію було не так багато і рахунок йшов на години. Емоції, які нас переповнювали просто неможливо передати словами, це була суміш шоку, нерозуміння, злості та ненависті, в той момент ми були абсолютно не готові, ми не могли повірити, що у XXI столітті таке можливо, що можна так відкрито нападати на сусідні держави і вбивати людей. В той момент ми не панікували, а просто почали з холодною головою збирати речі і, чесно кажучи, збирали речі на 2 тижні максимум, тоді ми взяли 1 валізу на двох та кота, бо як і всі думали, що це ненадовго, тому залишили навіть одне авто під під’їздом, бо були впевнені, що війна закінчиться за пару днів і до Києва точно не підійдуть. Ми навіть не знали куди їхати, просто їхали подалі від кордону з ворожою країною.

Волонтери з Бучі та Гостомелю організували благодійний фонд для відновлення регіону
Що відбувалося у Гостомелі у перші дні війни. Правозахисник розповів, як йому вдалося втекти із окупованого міста
Топ

Розповідь гостомельця: правозахисник евакуювався з Гостомелю з дружиною та лежачою мамою

Сергій: В Кам’янець-Подільський поїхали тому, що на момент 24 лютого там не було зафіксовано вибухів, плюс до того - це близько до кордону з Молдовою, де живуть наші добрі друзі, які могли б в разі чого допомогти, та і просто ми чули про це місто, завжди хотіли там побувати. Як би смішно це не звучало в контексті 24 лютого. І вже близько 13 години 24 лютого ми виїхали з Гостомеля. Коли ми їхали в бік Бородянки, нам назустріч летіли ворожі вертольоти, на наш аеропорт в Гостомелі, але тоді ми чомусь подумали, що то наші, бо не уявляли, що від кордону можна так швидко дістатися до нас, але вже через 10-15 хвилин в інтернеті були відео як ці вертольоти бомблять Гостомель, якби ми затримались на годину-дві, то може б вже і не змогли виїхати.

Перші дні вторгнення ми просто скролили стрічку новин, потім зрозуміли, що додому ми повернемося ще не скоро і вирішили брати себе в руки і йти волонтерити та допомагати нашій країні. Бо сісти, склавши руки це не про нас. Я пішов записався в ТРО, але туди брали лише місцевих, став на облік в військкомат, і потім ми почали шукати, як можемо допомагати.

Історія водія, який поїхав евакуювати друзів із Ірпеня та зник
Топ
Фото
+18

Пережив катування кадирівців і вів машину з простреленою рукою. Історія водія, який зник на Житомирській трасі

Волонтерство

Сергій: Перше, де ми допомогли як волонтери - ми побачили на вході в магазин Сільпо чоловіка, який збирав допомогу для біженців (їжу), і у своєму кафе безкоштовно годував людей обідами. Ми просто пішли до магазину і накупили продуктів і принесли їх йому. А повноцінними волонтерами стали згодом, коли познайомились з Гурманом Леонідом Дмитровичем (місцевий тренер, про якого дізнались зі спортивного чату збірної з метань). Ми з ним познайомились та запропонували свою допомогу. І ось з того дня ми почали свою волонтерську діяльність. За березень-квітень ми всі разом зробили дуже багато, створили та реалізували багато проєктів, серед яких:

  1. Облаштування бомбосховища на 800-1000 людей з підводом всіх комунікацій, душовими кабінами, туалетом, резервними генераторами та навіть інтернетом.
  2. Багато гуманітарної допомоги було видано евакуйованим в Кам'янець або відправлено людям в Київську область, які пробули в окупації весь час. Після перших евакуацій з Гостомеля та Бучанського району приїхало дуже багато людей у яких з собою взагалі майже нічого не було. Тоді ми видавали їм речі та все можливе, що їм було потрібно, а згодом це переросло у сток-центр, де люди абсолютно безкоштовно могли прийти та взяти одяг, постільну білизну, засоби гігієни, дитяче харчування, памперси та багато іншого. В середньому в день через нього проходило близько тисячі людей. Він працює і зараз
  3. Колл-центр - де 24/7 люди в Кам'янець-подільському районі і зараз можуть звернутися за консультацією в різних напрямках: де отримати допомогу або де знаходиться лікарня і як потрапити до лікаря, якщо ви евакуйовані з гарячих точок та інші.
  4. Проводили масові спортивні заходи для дітей, щоб хоч якось відволікти їх від війни.

І в кінці нашого перебування в Камьянець-Подільському, ми були відзначені та нагороджені мером Камьянця Михайла Посітко подяками за волонтерську роботу та допомогу місту.

Найбільше нам запам'яталося кілька історій: До нас прийшли бабуся та дідусь з Ворзеля, видно, що приїхали голі та босі, стояли та вибирали хоч якісь речі біля нашого штабу, де до появи сток-центру людям видавали речі. Ми їм кажемо, що в центрі міста є сток-центр, проте вони почали казати, що вони старенькі і не дійдуть та і не знають міста. Тоді ми зв’язалися з нашим волонтером Максимом, який займався перевезеннями у нашій команді, бо в нього було найекономніший автомобіль і відправили його відвезти їх туди. Коли ми говорили з цією парою, то було дуже сумно розуміти, що ці люди все своє життя наживали майно, облаштовували дім, а прийшли окупанти і зруйнували все, що їм було дороге.

Ще була одна сім’я, яка у 2014 зі своєю сім'єю тікала з Донецьку, а в 2022 році їм довелося тікати вже з Києва, другий раз таке пережити - це деморалізує. Але вони долучились теж до волонтерської діяльності та працювали й допомагали всім.До нас тоді приходило багато людей, і у кожного була своя історія. Тоді ми почали майже весь свій час присвячувати волонтерству і згодом це вже переросло в те, що ми створили свій благодійний фонд “Перемога України”, та по поверненню в Гостомель почали активно ним займатися, точніше займатися допомогою людям в Бучанському районі і не тільки.

Повернення додому

Сергій: Коли ми поверталися додому, думали, що квартири вже немає, бо при евакуації сусіди писали, що на 9 та нашому 10 поверсі були позиції орків. Ну і ми готувалися до найгіршого, попрощавшись з усім майном яке залишили в Гостомелі. Але потім, після деокупації міста, почали з’являтись відео, де був і наш будинок з двором. Там бачимо стоять машини в ряд, які повністю згоріли, і видно трохи нашу, і виглядала вона непошкодженою. Тоді з’явилась надія. А потім вже і один наш товариш військовий, який був на патрулюванні в Гостомелі заїхав до будинку і побачив, що машина ціла, лише вікна розбиті та “кульове пораннення” в заднє крило))).

Ольга: В квартирі все перевернуто, двері вирвані, але речі майже всі залишились окрім взуття Сергія - зимових ботинків та деякого одягу зі спортивної екіпіровки.

Сергій: Мабуть, армія “освободітелей” прийшла “освобождать” мене від речей фірми Nike. Добре що майже всі цінні та коштовні речі ми забрали з собою. Але одну дуже цінну для мене річ ми таки залишили вдома, і думали що її точно орки заберуть - це мій орден з орденською книжкою - державна нагорода “орден за заслуги 3 ступеня”, але на щастя він знайшовся. Сусіди в будинку, які поверталися додому та наводили порядок в квартирах, фотографували чужі речі та кидали в чат будинку, так і мій орден був знайдений у сусідів кількома поверхами нижче. Чому я був дуже радий.

Ольга: Декілька тижнів після повернення на початку травня ми жили у Микуличах, поки Гостомель відновлювали та приводили в життєздатний стан і вже з початку червня повернулись жити в Гостомель. Вже з початку травня ми повністю підключилися до роботи благодійного фонду “Перемога України” і спрямували свою увагу на Бучанський район.

Допомога Гостомельському ліцею №1

Сергій: Чому ми почали роботу над ліцеєм? Поспілкувавшись з директором, ми зрозуміли, що в Ліцею № 1 є всі шанси запустити навчання як онлайн, так і офлайн 1 вересня 2022 року. Якщо ми всі разом допоможемо ліцею відкрити свої двері, це буде єдина працююча школа Гостомеля, а завдяки шкільному автобусу, який і до війни курсував по всій ОТГ, діти з найближчих селищ також зможуть відвідувати заклад та здобувати якісну освіту. Як можна допомогти, ви можете дізнатись на сайті фонду та в соцмережах.

Цілі благодійного фонду “Перемога України”

Наша ціль - відновлення України в цілому, відновлення інфраструктури, залучення інвестицій, створення робочих місць. Гуманітарна допомога - це лише частина всієї роботи, ніхто лише гуманітаркою економіку країни не підніме. Треба відновлювати міста, щоб в них інвестували, споруджували заводи чи створювали компанії, щоб у людей були робочі місця і вони могли влаштовувати собі життя, а не виживання. Ну і звичайно - регулярна допомога військовим, яку наш фонд надає. За останні декілька місяців передали хлопцям на передову форму, ліки, їжу, автомобілі та багато інших необхідних їм речей, які не завжди можна афішувати та висвітлювати на сайті або в соцмережах.

Волонтери з Бучі та Гостомелю організували благодійний фонд для відновлення регіону
Читайте також: