Що при розлученні вважається спільним, а що - поділу не підлягає: законодавство України та коментарі

Перший крок у питанні поділу майна після розлучення - зрозуміти, що саме закон вважає спільною власністю подружжя, пише 24 канал із посиланням на Сімейний кодекс України.

Усе, що було придбано під час шлюбу, належить обом з подружжя порівну, незалежно від того, хто працював, заробляв більше чи на кого формально оформлене майно.

До спільного майна зазвичай належать:

• житло та земельні ділянки, придбані в шлюбі;
• автомобілі, побутова та інша цінна техніка;
• кошти на банківських рахунках, заощадження;
• бізнес, корпоративні права або частки в ньому; корпоративні права або частки в ньому;
• меблі, інше рухоме майно;
• доходи від роботи, підприємництва або професійної діяльності.

Базове правило під час поділу спільного майна це рівність часток. Тобто - кожен із подружжя має право на 50%, якщо інше не передбачено шлюбним договором або немає відповідного судового рішення.

Яке майно не ділиться при розлученні?

Поряд зі спільним майном існує також особиста власність, яка не підлягає поділу. До неї належать активи, що юридично закріплені за одним із подружжя, уточнює LigaZakon.

Зокрема, не ділиться:

• майно, придбане до реєстрації шлюбу;
• майно, отримане після офіційного розірвання шлюбу;
• речі індивідуального користування (за винятком предметів розкоші);
• кошти, отримані як компенсація шкоди;
• подарунки та спадщина.

Подароване або успадковане майно за загальним правилом не підлягає поділу при розлученні, оскільки вважається особистою власністю. Виняток можливий тільки у випадках, коли майно було істотно поліпшено за рахунок спільних коштів подружжя або офіційно оформлено як спільна власність.

Що ще слід знати про розлучення?

Розлучення можливе навіть у тому разі, якщо один із подружжя перебуває за межами України.

Ключову роль відіграє не місце перебування, а наявність спільних неповнолітніх дітей та позиція обох сторін щодо припинення шлюбу. Саме ці фактори визначають, яким шляхом відбуватиметься процедура.

Якщо подружжя не має дітей, а обидві сторони згодні на розірвання шлюбу, процес зазвичай проходить швидше і простіше. У разі наявності дітей або в разі заперечень з боку одного з подружжя справу розглядають у суді, що може потребувати більше часу, підготовки документів і додаткових витрат.