Російський наступ буксує. Огляд ситуації на фронті від Telegraph

Про це пише старший кореспондент з міжнародних питань Ролад Оліфант у виданні Telegraph, передає BBC Україна.

Принаймні навесні цього року, коли на тлі браку зброї, вояків та укріплень з українського боку росіяни почали наймасованіший наступ від початку вторгнення. До кінця літнього воєнного сезону залишається менше двох місяців, але росіянам так і не вдалося поки досягти поставлених амбітних цілей, - йдеться в статті

Просування російських військ відбувалися дуже повільно і з великими втратами.

За даними британського міністерства оборони, у травні росіяни щодня втрачали 1262, а у червні - 1162 бійці. Такі показники стали найбільшими втратами в живій силі за час повномастабної війни.

Але росіяни не припиняють наступ, інколи із небезпечною швидкістю. Цього тижня журналіст Юрій Бутусов написав про «критичну ситуацію» біля Покровська, де російським силам вдалося просунутися одразу на 6 км за тиждень. Якщо росіянам вдасться взяти Покровськ, а також Мирноград, що за 14 км звідти, під прямою загрозою може опинитися уся Дніпропетровська область, - йдеться в статті.

Старший науковий співробітник Фонду Карнегі Майкл Коффман каже, що «найгіршого (для України — Ред.) сценарію вдалося уникнути, але ситуація все ще рухається за негативною траєкторією».

Найближчим часом Україна втратить більше території, — каже експерт, який нещодавно повернувся з поїздки на фронт.

Втім, на початку російського літнього наступу були й припущення про бліцкріг, що дозволить росіянам дійти ледве не до Києва. Зараз така можливість взагалі не розглядається. Але окупація Донецької області все ще однією із головних цілей для них. І якщо почнуться мирні переговори (а в Кремлі роблять ставку на Дональда Трампа, який у разі перемоги на виборах в США може скоротити допомогу Україні), росіяни утримуватимуть все, що їм вдалося окупувати до цього часу.

У разі, як на той час їм вдасться захопити Слов’янськ, Краматорськ та Покровськ, для своєї внутрішньої аудиторії вони зможуть подати це як перемогу, - йдеться в статті.

Росіяни зберігають перевагу у живій силі, зброї та техніці, але вона може виснажитися до кінця цього року. Тож вони хочуть максимально використати теперішнє вікно можливостей для наступу.

Що відбулося на Харківському напрямку

Масована атака на Харків 10 травня, яка вперше від 2022 здійснювалася з території Росії, мала дві цілі, пише Telegraph:

• створити буферну зону, щоб запобігти російський ударам та рейдам на Бєлгородщині
• відволікти головні українські сили з Донбасу.

Перше із цього явно не вдалося. Російські сили швидко втратили темп і почали втрачати територію. Нині вони розділені на дві групи поблизу Вовчанська та Лук’янцями, - пише видання.

Щодо другої цілі успіх був більшим. Україна була змушена перекинути деякі сили на Харківщину з інших напрямків на фронті. Нестача мобільних резервів в українців є очевидною: усі останні російські успіхи у напрямку Нью-Йорка, Торецька, Покровська є результатом цього. Найдивнішим (і таким, що найбільше вкладається у стиль начальника російського Генштабу Валерія Герасимова) є те, що росіяни не скористалися успіхами на Харківщині.

Зараз зрозуміло, що росіяни почали наступ на Харківщині на місяць раніше запланованого, — каже Майкл Кауффман.

Ідея полягала в тому, щоб захопити українців зненацька. Але в результаті наступ забуксував і самі росіяни були змушені перекидати вже свої війська з Донбасу на Харківщину. Можливо, саме це врятувало українців від розвалу фронту.

Бої на Донбасі не зупиняються

На Донбасі російські війська почали повільно просуватися вперед.

Ситуація така: росіяни використовують ту саму жорстоку тактику, як і під Бахмутом — вони висувають багато людей, втрачають багато людей і просуваються на кілька метрів та займають пару вулиць у тих самих селах, — каже колишній міністр оборони України Андрій Загороднюк, — По суті, це дуже повільний рух, але вони рухаються.

Це створює значну загрозу для Покровська, а звідти вже кілька кілометрів до критично важливої дороги, що з'єднує його із Костянтинівкою та стратегічно важливими Краматорськом, Дружківкою та Слов’янськом.

Якщо росіянам вдасться захопити Нью-Йорк і Торецьк, під загрозою з півдня опиниться Часів Яр та Костянтинівка з південного сходу. Далі лише крок до Краматорська та Слов’янська, а це вже пряма загроза усім українським позиціям на Донеччині, — пише видання.

При цьому, як відзначає Роб Лі, старший науковий співробітник в американському Інституті міжнародної політики, росіяни концентрують атаки на напрямках із слабкішими українськими підрозділами. Наприклад, наступ на Торецьк та Нью-Йорк, який розпочався із місяць тому, співпав у часі із тим, що українці вирішили замінити відносно сильну бригаду, що тримала цю ділянку, на відносно слабшу, які перекинули з Часового Яру. Те саме, за спостереженнями Юрія Бутусова та Deep State, відбулося і на Покровському напрямку.

Нові тактики

Часто у російських атаках бере участь лише шість чи вісім бійців, які намагаються проникнути і закріпитися на «нічийній» території. Це результат проблеми, із якою стикнулися обидві сторони: наступ з традиційною зброєю — як це намагалися зробити росіяни під Вугледаром та Авдіївкою, або українські війська минулого літа на Запоріжжі - завершується лише купою понівеченої техніки.

Цього року росіяни випрацювали дві відповіді на цю проблему. Одна полягає у «танку-мангалі», який незграбно просувається нічийною землею, беручи на себе масу вогню і розчищаючи дорогу для наступу піхоти. Друга — у хвилях летючих штурмовиків на мотоциклах, які на шаленій швидкості намагаються перетнути лінію фронту, поки їх не вразив вогонь противника, і закріпитися вже в його окопах, — пише видання.

Але все це не стало диво-зброєю на цій війні.

Підсумок такий: немає хороших варіантів для наступу на щільно укріплені позиції, — каже Роб Лі.

Але такі недосконалі тактики приносять певні здобутки, особливо, якщо супроводжуються скиданням керованих бомб, які почали використовувати росіяни.

Вони є дуже потужними психологічно: одним ударом вони можуть знищити саме ту будівлю на позиціях, яку за часів наступу на Бахмут традиційна артилерія нищила тижнями, — пояснює Майкл Кауффман.

Якими є прогнози

Найпесимістичніші передбачення щодо цього літа були засновані на критичній нестачі снарядів, вояків та підготовлених укріплень з українського боку. Усі три проблеми поступово починають вирішуватися.

У квітні президент Зеленський підписав новий закон про мобілізацію. Видання пише, що кількість мобілізованих зросла у рази і вони будуть на фронті вже у найближчі місяці. Також у квітні США схвалили довгоочікуваний пакет допомоги. Це розморозило поставки зброї, яка значно зменшить, якщо не перекриє російську першість у зброї. Очікується також прибуття винищувачів F-16. А це означає, що Росія навряд чи матиме перевагу на полі бої до зими.

Та й Москви є свої проблеми. Запаси важкої техніки поступово вичерпуються. А нещодавно російським контрактникам підняли винагороду, — це може свідчити, що у росіян є проблеми з живою силою. А це знизить темп російських операцій у певний момент, - йдеться в статті.

Але й небезпеки наступних місяців залишаються дуже гострими. Як заявив український Головнокомандувач Олександр Сирський, росіяни мають перевагу перед українцями у техніці «1:2 або 1:3». Як вважає Юрій Бутусов, криза довкола Покровська зумовлена зокрема й відсутністю укріплень та узгодженого командування. Крім того, багато українських воєнних ресурсів і надалі прикріплені до Харківщини. Якщо коротко, російські атаки триватимуть щонайменше до вересня. Але битва за Донбас, якою б кривавою вона не була, може й не бути вирішальною у цій війні.

Стає дедалі ясніше: той, хто контролює наступні 20 км на Донеччині не змінять стратегічно картину цієї війни», — каже Майк Кауффман, — Ключовими є не виснаження воєнних ресурсів на фронті, а виснаження і руйнування, які завдають одна одній сторони, аби підірвати здатність продовжувати війну.