Пенсійну систему України змінювали понад 130 разів за роки незалежності: як реформи впливали на виплати

Про те, як змінювалися правила і на яких етапах українці могли втрачати гроші, розповіло видання «На пенсії», повідомляють Новини.LIVE.

Коли почав працювати Пенсійний фонд

Історія сучасної пенсійної системи України фактично розпочалася 21 грудня 1990 року. Саме тоді було створено Українське республіканське відділення Пенсійного фонду СРСР. Уже з січня 1992 року воно стало Пенсійним фондом України.

Протягом наступних 35 років пенсійне законодавство змінювали так часто, що пересічному громадянину стало складно самостійно розібратися в правилах.

Як розраховували пенсію в 1991–2003 роках

Перший закон незалежної України про пенсійне забезпечення Верховна Рада ухвалила 5 листопада 1991 року. Закон № 1788 діяв понад 12 років — до 1 січня 2004 року — і передбачав значно простішу систему розрахунку виплат.

Умови виходу на пенсію були такими:

• чоловіки — у 60 років за умови наявності щонайменше 25 років стажу;
• жінки — у 55 років за умови наявності не менше 20 років стажу.

Формула також була досить простою. Основний розмір пенсії за віком становив 55 % від заробітку, але не міг бути нижчим за встановлений мінімум. За наднормативний стаж — понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок — за кожен додатковий рік додавали ще 1 % від заробітку.

Закон також визначав умови дострокового виходу на пенсію, виплати у разі інвалідності та втрати годувальника, пенсії за вислугу років, пенсійне забезпечення військовослужбовців та їхніх сімей, а також право на соціальну пенсію.

У 1999 році постановою Кабміну № 1902 у Львівській області було запроваджено експеримент із персоніфікованого обліку страхових внесків. Саме він став одним із етапів підготовки до майбутньої масштабної пенсійної реформи.

Що змінилося у 2004 році

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058. Саме тоді з’явилося поняття страхового стажу та нова математична формула розрахунку пенсії.

• Відтоді розмір виплати став залежати від кількох основних показників:
  Зс — середня заробітна плата в Україні за рік, що передує року звернення;
  Кз — індивідуальний коефіцієнт заробітної плати;
  Кс — коефіцієнт страхового стажу;
  Дпс — доплата за наднормативний стаж (понад 20 років для жінок і 25 років для чоловіків);
  Др — інші доплати до основного розміру пенсії.

Формула набула такого вигляду: П = Зс × Кз × Кс + Дпс + Др, де П — загальний розмір пенсії.

Чому пенсіонери могли втратити виплати

Для визначення коефіцієнта заробітної плати враховувалися будь-які 60 місяців поспіль до липня 2000 року та весь період роботи після липня 2000-го.

Напередодні реформи у ЗМІ пенсіонерам радили надати довідки про п’ять найвигідніших років заробітку до 2000 року. Це могло дозволити збільшити розмір майбутньої пенсії.

Однак багато людей так і не скористалися цією можливістю. У результаті вони роками отримували менше, ніж могли б. Звернувшись до юристів або фахівців з питань пенсійного забезпечення, деяким пенсіонерам вдалося надати нові довідки, провести перерахунок і збільшити виплати на кілька сотень гривень. Водночас за попередні роки були безповоротно втрачені тисячі гривень.

Цікавий факт: закон № 1788 від 1991 року та закон № 1058 від 2004 року й сьогодні застосовуються паралельно — залежно від конкретних умов призначення пенсії.

Яка реформа у 2011 році викликала протести

У жовтні 2011 року набрав чинності закон № 3668, спрямований на збалансування доходів і витрат Пенсійного фонду. Однак нововведення викликали значний суспільний опір, оскільки запропоновані рішення не усували всіх причин проблеми.

Ситуація мала одразу кілька складових:

• тіньова економіка: значна частина зарплат виплачувалася «в конвертах», через що не сплачувалися необхідні внески;
• демографічний дисбаланс: у квітні 2011 року на 13,8 млн пенсіонерів припадало лише 18,4 млн осіб працездатного віку;
• економічний спад: після запровадження Податкового кодексу зростав рівень безробіття, що негативно позначалося на надходженнях до бюджету Пенсійного фонду.

Що змінилося для українців з жовтня 2011 року:

• мінімальний стаж: право на пенсію за віком встановлено після досягнення 60 років та за умови наявності не менше 15 років страхового стажу;
• середня зарплата: при призначенні пенсії стали враховувати середню зарплату в Україні за три попередні роки замість одного;
• оптимізація заробітку: збільшили кількість періодів заробітку, які можна було виключити з розрахунку, щоб поліпшити коефіцієнт;
• перехід з одного виду пенсії на інший: за бажанням пенсіонера могли враховуватися додаткові періоди роботи, а показник середньої зарплати залишався тим, який використовувався при попередньому призначенні пенсії;
• перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком: якщо після призначення пенсії по інвалідності людина продовжувала працювати й набула не менше 24 місяців страхового стажу, під час першого переходу на пенсію за віком можна було застосувати новий показник середньої зарплати за три попередні роки;
• суворі перевірки: скасували обов’язкове застосування 60 місяців заробітку до 2000 року, а довідки про заробітну плату за цей період почали ретельно перевіряти за первинними бухгалтерськими документами;
• спецпенсії: виплати державним службовцям, прокурорам, вченим, народним депутатам та військовослужбовцям зменшили з 80–90 % до 80 % відповідного заробітку;
• максимальний розмір заробітку: для всіх видів пенсій максимальний розмір зарплати, з якої сплачувалися внески та яка враховувалася при розрахунку, підвищили з 15 до 17 прожиткових мінімумів.

Незважаючи на окремі позитивні зміни, реформа не змогла вирішити ключову проблему — збалансувати доходи та видатки Пенсійного фонду. Тому закон продовжували коригувати. Протягом наступних шести років — з жовтня 2011-го по вересень 2017-го — до нього вносили зміни ще близько 50 разів. Два рішення згодом були визнані Конституційним судом такими, що містять окремі неконституційні положення.

Як «модернізували» пенсії у 2017 році

У жовтні 2017 року закон № 2148 поклав початок черговій масштабній пенсійній реформі.

Близько 10 млн пенсіонерів отримали перерахунок із використанням єдиного показника середньої зарплати в Україні — 3 764,40 грн замість колишнього діапазону від 1 198,91 грн. Це дозволило збільшити виплати на кілька сотень гривень на місяць.

Водночас вартість одного року страхового стажу у формулі знизили з 1,35% до 1%.

Також розпочалося поступове посилення вимог до страхового стажу. У період з 2018 по 2028 рік для виходу на пенсію у 60 років необхідний стаж має збільшитися з 25 до 35 років; у 63 роки — з 15–25 до 25–35 років; у 65 років — з 15 до 15–25 років.

З 1 січня 2018 року до страхового стажу почали зараховувати:

• підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування або фіксованим податком — з 1998 року по 31 грудня 2017 року включно;
• декретну відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами — з 1 січня 2004 року, хоча раніше враховувався лише період з липня 2013 року;
• догляд за дитиною віком до шести років — період з 1 січня 2004 року до моменту запровадження сплати єдиного внеску за матерів, які перебували у відпустці для догляду за дитиною віком до трьох років.

Крім того, українцям дозволили офіційно докуповувати до п’яти років страхового стажу.

З 2021 року запровадили щорічну індексацію пенсій за формулою: 50% від зростання середньої зарплати за три роки плюс 50% від рівня інфляції за попередній рік.

Для працюючих пенсіонерів скасували обмеження на виплату пенсії у розмірі 85% та запровадили автоматичний перерахунок страхового стажу з 1 квітня кожного року.

Мешканцям гірських районів встановили 20-відсоткову надбавку. Водночас скасували право на додаткову пенсію для чорнобильців 4-ї категорії, а також для вчених і державних службовців, які виходять на пенсію після жовтня 2017 року.

Також встановили обмеження максимальної пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів.

Після жовтня 2017 року пенсійне законодавство змінювали ще близько 60 разів. Три з цих рішень згодом були визнані такими, що містять окремі неконституційні положення.

Що з пенсіями у 2026 році

За 35 років існування української пенсійної системи законодавство змінювали понад 130 разів. Частину норм пізніше визнали неконституційними. При цьому значна кількість змін була спрямована не стільки на підвищення добробуту пенсіонерів, скільки на стримування витрат бюджету Пенсійного фонду.

Серед основних проблем, які залишаються актуальними сьогодні:

• Штучні обмеження.

Діють обмеження коефіцієнта стажу при перерахунках — не більше 0,75 для звичайних пенсіонерів і 0,85 для пільговиків. Є й обмеження щодо коефіцієнта заробітної плати: заробіток, який береться для розрахунку пенсії, не може перевищувати середню зарплату в Україні більш ніж у 5,6 раза.

• Несправедливість залежно від дати народження.

Люди з однаковими коефіцієнтами стажу та заробітної плати, але народжені в різні місяці року, можуть отримувати різні виплати. Ті, хто народився в перші місяці року — до жовтня, — при призначенні пенсії можуть отримати на кілька сотень гривень менше, ніж люди, які народилися в жовтні, листопаді або грудні. Причина — можливість застосування різних показників середньої зарплати по країні.

• Дискримінація працюючих пенсіонерів.

Після звільнення під час перерахунку не враховується заробіток за період, що становить менше двох відпрацьованих років. Крім того, застосовується неоптимальний механізм виключення невигідних місяців із низькою зарплатою, що впливає на коефіцієнт виплати.

• Велика різниця між пенсіями.

Більшість пенсіонерів отримують виплати, нижчі за середню пенсію по країні — 7 236 грн. Приблизно кожен четвертий живе на близько 3 500 грн на місяць. Водночас виплати так званої пенсійної еліти можуть становити десятки й навіть сотні тисяч гривень.

Отже, головний виклик для української пенсійної системи залишається незмінним: як забезпечити людям гідні виплати, якщо кількість пенсіонерів велика, а фінансові можливості солідарної системи обмежені.

Зростання пенсійних витрат збільшує дефіцит бюджету Пенсійного фонду, тоді як погіршення демографічної ситуації додатково звужує можливості для вирішення проблеми.

І чим далі, тим складнішими можуть бути рішення, необхідні для фінансового оздоровлення системи. Україні потрібна нова пенсійна реформа, яка врахує недоліки чинної моделі й водночас забезпечить людям справедливий рівень пенсійного забезпечення. Тому залишається чекати змін і сподіватися, що наступна реформа буде системною, а не черговою тимчасовою «латною» пенсійної системи.

Раніше «Соцпортал» писав про те, як можна забезпечити собі в Україні гідну пенсію в майбутньому, як не втратити право на виплати тим, хто опинився за кордоном, і як відновити втрачений стаж та право на пільгову пенсію. Дивіться також інтерв’ю на ці теми з пенсійними експертами Сергієм Коробкіним та Катериною Сагайдак.

Підписуйтесь на наш канал на YouTube, щоб не пропустити нові відео на гостросоціальну тематику. Відповідні новини читайте у розділі «Соціалка» на Соцпорталі. Приєднуйтесь до каналу «Що там із соціалкою» у Viber або в Telegram, а також до нашого пабліку у Facebook та Instagram. Маєте конкретне запитання? Звертайтеся до СоцGPT!