«Невидимий злочин»: скільки випадків сексуального насильства з боку окупантів зафіксовано в Україні

Про це розповіла заступниця міністра внутрішніх справ України Катерина Павліченко.

За її словами, на всіх деокупованих територіях із 2022 року працюють спеціалізовані поліцейські мобільні групи, які виявляють і документують сексуальні злочини щодо цивільного населення. А також розповідають про види допомоги, які можуть отримати потерпілі.

Загалом мобільні групи працюють у 8 областях: Донецькій, Київській, Сумській, Чернігівській, Миколаївській, Запорізькій, Харківській та Херсонській.

До складу мобільних груп входять: поліцейські, які раніше реагували на випадки гендерно зумовленого насильства, слідчі, ювенальні поліцейські, прокурори та психологи. Крім того, до роботи мобільних груп на деокупованих територіях залучають працівників соціальних служб і закладів охорони здоров'я, - розповіла заступниця міністра.

За її словами, наразі виявлено щонайменше 89 постраждалих унаслідок сексуального насильства з боку окупантів. Серед них не тільки жінки, а й чоловіки та діти. Зафіксовано 10 фактів вчинення сексуального насильства щодо дітей.

Вдумайтеся: наймолодшій жертві сексуального насильства було лише 4 роки, а найстаршій - 82 роки. Найбільше, 40 таких злочинів, задокументовано на визволеній від окупантів правобережній Херсонщині, серед яких поліцією було встановлено і 24 потерпілих чоловіків, до яких окупанти застосовували насильство сексуального характеру, - зазначила Катерина Павліченко.

Наразі Національна поліція розслідує 54 справи за фактами сексуального насильства з боку окупантів. У деяких випадках постраждалих було кілька. Загалом від початку повномасштабного вторгнення правоохоронці розслідували 71 кримінальне провадження.

Слідчими вже ідентифіковано 19 російських військових, яким заочно повідомлено про підозру за статтею 438 КК України за порушення законів і звичаїв війни, зокрема міжнародних конвенцій і договорів, - зазначила заступниця міністра.

Однак, за словами чиновника, реальна кількість злочинів може бути набагато більшою. Це пов'язано з тим, що деякі території України досі окуповані. Також не всі потерпілі наважуються розповісти про пережите - саме тому сексуальне насильство часто називають "невидимим злочином".

Жертви зазвичай уникають спілкування з правоохоронними органами. Це може бути зумовлено багатьма факторами, такими як бажання не згадувати про травматичні події, страх повернення окупантів або занепокоєння за безпеку своїх родичів, які можуть перебувати на тимчасово окупованих територіях. Страх перед осудом соціуму також є важливим чинником, - пояснила вона.

Катерина Павліченко зазначає, що про сексуальне насильство з боку окупантом ми дізнаватимемося навіть через 10 років. Через те, що жертвам потрібен час, щоб наважитися розповісти, такі злочини не мають терміну давності.