Народна дипломатія або як національні страви України допомагають зрозуміти нас у Японії

У різних куточках Японії, і зокрема в столиці Токіо, українці щотижня протягом двох років збираються на демонстрації на підтримку України. Масовий мітинг підтримки нещодавно відбувся в культовому місці району Шибуя, біля пам'ятника Хатіко (вірному собаці). Японці також взяли участь у заході.

Громадяни цієї країни постійно й активно допомагають збирати донати, і самі донатять для України. Надають велику і різноманітну допомогу евакуйованим українцям. На державному рівні також зберігається послідовна політика Японії щодо підтримки України.

З перших днів повномасштабного російського військового вторгнення це один із найважливіших партнерів і постачальників в Україну допомоги різного роду. Нині Японія є третьою у світі серед найбільших донорів фінансової допомоги Україні, згідно з даними центру зовнішньополітичних досліджень НІСД (Національного інституту стратегічних досліджень). Лише у 2023 р. надано 3,7 млрд дол. бюджетної підтримки Загалом із лютого 2022 р. Японія сукупно надала Україні понад 7 млрд дол., здебільшого на гуманітарну допомогу та військову техніку нелетального характеру.

Японці, які понад 70 років тому перенесли війну, зіткнулися з руйнуваннями і стражданнями, втратами і наслідками ядерного вибуху, добре розуміють українців. Тому главині моменти - хто ворог, а хто жертва, їм зрозумілі.

Аби ближче познайомити японців з українцями, їхньою культурою, у цій далекосхідній країні активісти організували "смачний проєкт". Метою якого є знайомство з кухнею жителів нашої країни. До речі, українські страви сьогодні готують чи не по всій Японії: борщ, вареники, пироги дуже подобаються японцям.

Однією з учасниць проєкту від української сторони стала Тетяна Гузік, яка народилася і жила в Криму, згодом переїхала до Києва, а з початком повномасштабної війни разом з онукою й донькою опинилася в Японії.

Якось до нас прийшли гості, українці та японці з британцями, поїли мій борщ та котлети та пиріг. Враження гостей були яскравими. Ми погодилися, що їжа - частина культури і самобутності будь-якої країни та народу світу. То - основа народної дипломатії так званої, коли люди зустрічаються за столом, смачно їдять та розповідають один одному щось цікаве про себе, про свою родину і про свою країну. А потім побачила запрошення взяти участь у проекті від японки-фотографки до українців, розповісти їй історію улюблених страв родини і чому, як це готувати, - повідомила Тетяна.

Вона розповіла, що їй написала Аояма, яка розповіла, що з початком війни в Україні з неймовірними емоціями дивиться щоденні репортажі про війну.

Незважаючи на відчуття безпорадності, я була керована бажанням художника щось висловити і уявити, що навіть серед такої трагедії маленькі квіточки можуть розквітнути. Це спонукало мене до створення проекту під назвою "Крихітні квіти". Я подумала, що зможу познайомити японців з чудовими людьми України через свій досвід у кулінарній фотографії. Маю плани провести свою художню виставку в Токіо. Паралельно в розробці сайт, де вся інформація про учасників проекту та їх історії буде викладено. Заплановані зустрічі з 30 українцями в Японії. Крім того, планую створити календар із цими стравами та продавати його, а кошти підуть на благодійність. Будь ласкаві повідомити мені бажану дату та час, - написала Аояма Тетяні.

Аояма попросила українку написати про себе і їжу, яку полюбляють у Криму.

Я народилась і в росла в Криму, тому пропоную вас знайомство зі стравами кримської кухні, які готують в моєї родині. Саме ті страви, які містять рис, що на мою думку буде цікаво японцям. З давніх часів рис вирощують в цих краях після того, як вперше ці зернові були завезені купцями з Туреччини та інших країн. Тому - плов. Це - широковідома національна страва у кримців (кримськотатарського народу), її люблять у південних регіонах України, та ще багато де в світі. Східна страва з вареного рису і шматочків м'яса або риби, морепродуктів, із прянощами чи з фруктами, овочами. Отже, готуємо плов, але не подібний, до звичного, а кримський, - відповіла Тетяна.

Аби страви вийшли "класичними", у консультанти Тетяна позвала свого давнього друга, кримського ресторатора у довоєнні часи - Олега Хакназарова. Він через соцмережі давав їй поради з приготування.

Страва №1. Плов з мідіями кримський

Вважається, що страва виникла під впливом генуезців та турків, які тривалий період жили на півострові та впливали на його культуру. Турки до Криму привезли рис, який називали "сарацинське зерно", а мідії - завезли італійці.

Інгредієнти (із розрахунку на 5 осіб):

Рис- 400 г (сорти жасмин, басматі),

мідії варено-морожені-450 -500 г (якщо сирі -500 г, але без раковин),

масло вершкове - 100 г,

олія рослинна - 150 мл,

цибуля ріпчаста біла-100 г,

морква-100 г,

Прянощі: перець мелений білий - за смаком( приблизно 2 г), зелень петрушки та базиліка. Вино біле напівсолодке або сухе 150 мл,

ізюм білий - 20 гр.

Ще добре додати в плов порошок копченої паприки-2 г та часник 50 г.

Готувати блюдо нескладно. Мідії порізати на 2-3 частинки. Моркву і цибулю: половину обох овочів мілко нарізати кубиками – на фарш. Другу половину моркви – натерти на тьортці для підсмаження. Цибулю – нарізати крупніше для підсмаження. Спочатку овочі обсмажити, потім додати до них мідії. Перемішати. Додати далі випарене вино та нарізану зелень петрушки. Рис пропарити перед приготуванням, а потім акуратно змішати з готовими мідіями в овочах та родзинках. Все залити бульйоном. Особливості приготування: вино підігріти окремо і варити допоки не вивариться наполовину. Потім додати до бульйону і тушити плов до готовності приблизно 20 хвилин на тихому вогні. Рис має бути розсипчастим, - поділилася Тетяна.

Страва №2. Перець фарширований рисом із м'ясом

Пропоную вам приготувати фарширований солодкий перець м'ясом і рисом. Це дуже смачно й ефектно виглядає. Страва поширена у народів причорноморського регіону і популярна через свої поживні та смакові якості. Ми будемо готувати фарширований перець за стандартним рецептом. Сметана надає соковитості та жирності перцям, а томатна паста - приємної кислоти, - радить Тетяна.

Інгредієнти (на 5 порцій):

200 г вареного рису, /або 70 г крупи/
400 г фаршу зі свинини з яловичиною 50/50
200 г цибулі
200 г моркви
20 г томатної пасти
50 г вершкового масла
Сметана 50 гр.
Перець солодкий - 8-10 штук
Часник 2 зубчики
Зелень петрушки та кропу
Сіль, чорний перець - за смаком

Для початку, нам необхідно залити рис. Це дасть змогу йому набрякнути і стати більш м'яким. Або варимо до напівготовності. Далі, переходимо до перців. Вимити перець. З кожного перцю зрізаємо кінцівку з хвостиком або виглядало як склянка. Очищаємо перець від насіння та перегородок, які є всередині. Тепер нам потрібно обсмажити цибулю на пательні з рослинною олією. Цибулю потрібно нарізати досить дрібно. Також додаємо в сковороду з цибулею дрібно нарізаний часник. До цибулі, коли вона злегка обсмажиться, висипаємо моркву, яку натерли на тертці. Додаємо трохи солі та перцю. Половину цієї засмажки, яку ми щойно готували, відкласти, а другу половину додаємо у фарш. Також сюди додаємо рис, перець і сіль, щоб начинка в перці була зі смаком. Ретельно вимішуємо все. Готова начинка. Починаємо начиняти нею перці. Намагаємося ретельніше утрамбовувати фарш у перці, щоб не залишалося пустот усередині. На дно каструлі викладаємо другу частину засмажки, а на неї виставляємо перці. У чаші змішуємо сметану і томатну пасту, додаємо сіль і перець. Заливаємо водою приблизно 200-300 мл. Усе це ми виливаємо в каструлю з перцем. Можна полити зверху кожен перець. Після чого заливаємо каструлю водою, щоб вона майже закривала перець. Готуємо на середньому вогні до закипання рідини в каструлі. Після того як рідина в каструлі почала кипіти, ми засікаємо ще 30 хвилин і тушкуємо на середньому вогні, - розповіла Тетяна.

Реакція на пропозицію та рецептуру від Аоамі була позитивною. Крім того, вона попросила Тетяну відповісти на кілька запитань.

Ви народилися і виросли на Кримському півострові? Хто навчив тебе готувати?

Так. Я народилася в Криму, в місті Феодосія. Мої батьки також народжені в Криму, як і батьки моєї матері, також діди-баби з її боку. У мого батька з Криму був мій дід, його батько, а його мати родом із Кубані. Готувати вчилася змалечку під час приготування сімейних обідів і святкових столів. Усі в родині добре готували завжди, смачно, яскраво. Дуже любила в дитинстві дивитися, спостерігати, як готують мої рідні.

Що змусило вас обрати Японію своїм притулком?

Донька обрала Японію для евакуації, адже з дитинства мріяла коли-небудь сюди потрапити. Я вже просто приїхала для своїх рідних наприкінці 2022 року, бо в Україні нікого більше не залишилося з рідних. Коли зрозуміла, що не маю сил чути сигнали тривоги, вибухи і бачити, як повз моє вікно летять убивчі ракети ворога.

Чи є якісь проблеми, з якими ви стикаєтеся у своєму нинішньому житті в Японії?

Проблеми в Японії - мовний бар'єр. Дуже складна мова. Складна інфраструктура, занадто багато транспортних ліній, у яких, щоб розібратися, потрібен час. Є нерозуміння традицій азійського регіону, хоча є й несподівано знайомі моменти побутового та суспільного життя.

Ви представили дві страви, але чи є у вас якісь особливі спогади, пов'язані з цими стравами?

Обидві страви, які я вам пропоную для приготування, були в нашому сімейному вжитку. Моя мати готувала дуже смачний фарширований перець. А мій дід готував плов із мідіями краще за всіх. Він був рибалкою в третьому поколінні, понад 50 років працював у рибному господарстві у Феодосії. Він як ніхто інший знав, як готувати кримські приморські страви. Але я приготую трохи елегантний варіант, не той, що рибалки на вугіллі варили 100 років тому).

Аояма приїхала на зустріч із трьома великими скринями обладнання для зйомки.

Тетяна готувала і пояснювала, що і як. Японка - дивилася, фотографувала, записувала. Готову страву спочатку знімало.

Чи сподобалися Аоямі кримські страви? Але в неї очі з кожною ложкою ставали такі величезні - не японські! Захват і здивування. А мені - дуже приємно. За один раз такі великі справи зробити можливо тільки за гастрономічними дослідженнями, - поділилася Тетяна.

Аояма продовжує вивчення кулінарної історії України. Жінка впевнена, що її благодійний проєкт приверне увагу як влади, так і благодійних організацій, які зможуть долучитися до ініціативи підтримки України та українців.

Текст написано Тетяна Гузик, відредаговано Олена Расенко