Мисливці кам'яного віку заселили гірські озера Норвегії фореллю

Форель не могла потрапити туди самостійно: шлях із розташованих нижче водойм перекривали пороги та високі водоспади. Отже, рибу мали принести й випустити люди. Радіовуглецеве датування показало, що пастки використовувалися вже близько 5000 року до нашої ери.

Ця знахідка змінює звичне уявлення про мисливців-збирачів як про людей, які лише брали готові ресурси у природи. За багато століть до поширення землеробства в Норвегії вони вже свідомо змінювали екосистеми та створювали надійніші джерела їжі.

Деталі

Озеро Тессе розташоване в горах південної Норвегії, неподалік від національного парку Ютунхеймен. Сьогодні воно відоме як місце, багате на форель. Однак після відступу льодовика озеро та пов’язані з ним верхні ділянки річок мали залишатися безрибними.

Природні перешкоди не дозволяли рибі піднятися туди з нижніх водойм. Особливо серйозним бар’єром були водоспади: форель фізично не могла подолати деякі ділянки течії.

Понад сто років дослідники припускали, що рибу в гірські озера завезли люди. Невідомим залишався час, коли це сталося.

Відповідь допомогли знайти дерев’яні споруди на дні озера Тессе. Їх помітили після сезонного зниження рівня води, пов’язаного з роботою гідроелектростанції. Зазвичай залишки пасток приховані під кількома метрами води, тому дерево добре збереглося.

Археологи виявили кілька риболовних споруд. Кожна складалася з десятків загострених кілків, з силою вбитих у дно. Між ними розміщували гілки або інший матеріал, щоб риба не могла прослизнути крізь огорожу.

Довга огорожа направляла форель у звужуючий прохід, за яким розташовувалася ловушка. Рибу, що потрапила туди, можна було дістати сіткою, стоячи на мілководді або перебуваючи в невеликому човні.

На деяких палях збереглися сліди обробки кам’яною сокирою. Дерев’яні предмети такого віку рідко знаходять у Норвегії: на суші вони зазвичай швидко руйнуються. Під водою пастки збереглися настільки добре, що окремі деталі виглядають майже як нові.

Радіовуглецевий аналіз показав, що найстаріші елементи датуються приблизно 5000 роком до нашої ери. Інші зразки вказують на те, що пастки ремонтували та використовували в пізніші періоди. Це був не випадковий епізод, а тривалий і добре організований рибний промисел.

Як форель потрапила в озеро

Самі пастки свідчать, що близько семи тисяч років тому в Тессі вже водилася риба. Але археологи не знайшли ємності, в якій її переносили, або інших прямих слідів стародавнього зариблення.

Висновок ґрунтується на поєднанні даних. Водоспади виключають природну появу риби, а стародавні пастки свідчать, що до 5000 року до нашої ери в озері існувала досить велика популяція, яку було доцільно регулярно виловлювати.

Найбільш ймовірним видом була струмкова форель — Salmo trutta. Вона досягає значних розмірів, містить багато поживних речовин і порівняно легко розмножується у відповідних водоймах.

Люди могли переносити живу рибу або ікру з розташованих нижче річок. Точний спосіб поки що невідомий. Не встановлено й те, наскільки раніше будівництва пасток форель з’явилася в Тессі. Тому 5000 рік до нашої ери — не дата першого випуску риби, а найпізніший момент, до якого вона вже точно перебувала в озері.

Говорити про повноцінне рибництво також не можна. Немає свідчень того, що мисливці-збирачі контролювали розмноження форелі або відбирали особин із потрібними ознаками. Вони заселили рибою відповідний водоймище, а потім використовували сформовану популяцію.

Чому це важливо

Дослідження показує, що активне управління природою почалося задовго до появи землеробських суспільств. Мисливці-збирачі могли планувати на роки вперед і змінювати навколишнє середовище так, щоб зробити отримання їжі більш передбачуваним.

Полювання на північних оленів залежало від сезону, погоди та удачі. Рибальські пастки забезпечували стабільніший результат. Форель могла підтримувати людей під час тривалих мисливських стоянок у горах.

Перенесення риби також вимагало розуміння її життєвого циклу. Люди мали знати, в яких озерах форель зможе вижити, де вона розмножуватиметься і в якій частині водойми краще встановити пастки.

Автори пропонують розглядати це як ранню форму виробництва їжі. Люди ще не вирощували рослини й не розводили домашніх тварин, але вже створювали новий ресурс, якого в місцевій екосистемі раніше не існувало.

Наслідки цього рішення зберігаються досі. Сучасна форель в озері Тессе належить до популяції, що з’явилася завдяки стародавньому переселенню риби. Через сім тисяч років озеро залишається популярним місцем для риболовлі.

Історія

Після завершення останнього льодовикового періоду льодовики почали відступати, залишаючи після себе нові озера та річки. Люди прийшли у внутрішні гірські райони південної Норвегії приблизно після 8000 року до нашої ери.

Археологи знаходять у цих місцях стоянки, знаряддя та сліди масштабного полювання на північних оленів. Риболовля, ймовірно, доповнювала мисливський спосіб життя й давала змогу довше залишатися далеко від постійних поселень.

Раніше біля озера Тессе вже знаходили кам’яні знаряддя, грузила для сіток та залишки поселень різних періодів. Дерев’яні пастки вперше дали змогу на власні очі побачити, наскільки складним був місцевий промисел близько семи тисяч років тому.

Знахідка також нагадує, що розмежування між «мисливцями-збирачами» та «виробниками їжі» не завжди було чітким. Люди могли не займатися землеробством, але при цьому цілеспрямовано переселяти корисні види та перебудовувати екосистеми під свої потреби.

Джерело

Дослідження Акселя Мьерума, Еллен Фріс, Трюгве Хестхагена, Андреаса Кірххефера та їхніх колег «The introduction of fish to the Scandinavian mountains by hunter-fisher-gatherers 5000 BC»опубліковано в журналі Antiquity у 2026 році.