Колишній заступник міністра пояснив, чому знижується якість медичних послуг

Мінімальні зарплати та нижчі вимоги до абітурієнтів ставлять під загрозу майбутнє галузі.

Таку думку в інтерв'ю УП.Життя висловив колишній заступник міністра охорони здоров'я та співзасновник Українського центру охорони здоров'я (UHC) Павло Ковтонюк.

За його словами, попри поширену думку про те, що через міграцію в Україні нібито критично бракує медиків, реальна ситуація інша.

У нас із кількістю немає критичних проблем. Є певні нюанси, труднощі, особливо в частині медсестер. Але кількісно якоїсь катастрофи немає. І я її, якщо чесно, попереду не бачу. Лікарі та медсестри виїхали пропорційно до кількості населення, яке виїхало. Тобто в перерахунку на пацієнтів кількість лікарів і медсестер плюс-мінус залишилася тією ж самою. Трохи знизилася, але це не глобальний дефіцит, - зазначив Павло Ковтонюк.

Фахівець переконаний: справжня загроза прихована не у фізичній відсутності людей, а у втраті якості послуг.

Нас цікавить, щоб пацієнти отримували сервіс, а це можливо, якщо послуги надають компетентні люди. Щоб ти приходив на реабілітацію - і твій реабілітолог міг тебе витягнути. Щоб ти потрапляв на операційний стіл - і тобі якісно робили операцію. Щоб діагност правильно поставив діагноз. Щоб психіатр правильно підібрав лікування і розпізнав захворювання, - каже Ковтонюк.

На його думку, українська медицина зіткнулася з трьома системними викликами, які він назвав "червоними прапорцями":

освіта - через дефіцит студентів медичні університети знизили прохідний бал. Це призводить до того, що в професію потрапляє менше талантів. Низька якість освіти сьогодні означає професійну непридатність лікарів через роки;
заробітна плата - лікарі їдуть за кордон не просто тому, що в Польщі чи Німеччині платять більше (це факт, який складно змінити). Для лікаря важливо відчувати, що його праця і відповідальність за життя людей цінуються суспільством набагато вище;

"зрівнялівка" - 2021 року було ухвалено рішення про мінімальні зарплати лікарів і медсестер. Зараз знову з'являються подібні орієнтири: 30-35 тисяч гривень для лікаря.

Зникає фінансова різниця між тими, хто постійно вчиться, проводить складні операції та бере на себе відповідальність, і тими, хто працює посередньо. Коли всі отримують однаково незалежно від результату, зникає стимул до професійного зростання.

Як пояснив Павло Ковтонюк, у медицині працює багато лікарів пенсійного та передпенсійного віку (наприклад, у сімейній медицині їх близько третини). Вони забезпечують статистичні показники - формально посади зайняті, і "катастрофи" з кількістю кадрів на папері немає.

Є окремі сильні професіонали серед них, але загалом це люди старої школи. І ми боїмося не за них, що вони поїдуть до ЄС. Вони, найімовірніше, нікуди не поїдуть. А ресурси ми маємо спрямовувати саме на тих, за кого боїмося, що втратимо. І тут політика зараз працює скоріше проти цього, ніж на користь, - наголосив він.