Коли союзник ворога контролює деталі твоєї зброї: вразливість українських дронів


Українські виробники дронів працюють на повну потужність, проте деталі, що забезпечують політ їхніх апаратів, як і раніше, надходять із Китаю.
Про це йдеться в публікації Politico.
Крихкий ланцюжок поставок, у якому домінує Пекін, підтримує цей сплеск виробництва, але водночас виявляє вразливість, яка з часом може вдарити по США та їхніх союзниках.
Згідно з новим дослідженням Інституту Снейк-Айленда - аналітичного центру, що об'єднує українських спеціалістів з оборони, технологій і політики, - майже всі українські виробники безпілотників імпортують щонайменше частину комплектуючих із Китаю. Понад половина з них самостійно виробляють корпуси дронів, але лише кожен десятий створює датчики або оптику, необхідні для виявлення і ураження цілей. Ключові компоненти - напівпровідники, силові транзистори, магніти, батареї та навігаційні чипи - як і раніше, в основному поставляються китайськими компаніями.
Пекін контролює 85% світових потужностей з виробництва літієвих акумуляторів і 98% переробки рідкоземельних елементів, які лежать в основі побутової електроніки та сучасної військової техніки. Таке домінування означає, що Китай, союзник Росії, фактично контролює доступ до матеріалів, що уможливлюють використання дронів - від акумуляторів, що їх живлять, до сировини, з якої їх збирають.
У звіті Інституту йдеться про те, що вразливості України аналогічні проблемам країн НАТО - їхні програми також майже повністю залежать від Китаю.
Ті самі китайські магніти і чіпи, що використовуються в українських дронах, стоять усередині ракет, радарів і бронетехніки союзників.
Це дає Китаю можливість обмежити експорт, уповільнити поставки або повністю перекрити доступ до компонентів, що може паралізувати західне виробництво.
Ця вразливість небезпечна для всіх, і саме на цьому західним країнам слід зосередитися, - сказала Вікторія Гончарук, керівниця відділу оборонних технологій Інституту Снейк-Айленда, під час візиту до Вашингтона.
У квітні Пекін скоротив експорт неодиму і самарію - рідкісноземельних елементів, що використовуються в потужних магнітах, - що спричинило зростання цін у 60 разів та сповільнення поставок по всьому світу.
Імпорт Україною літій-іонних елементів, які живлять дрони, 2024 року сягнув майже 56 мільйонів одиниць - у дев'ять разів більше, ніж 2021-го. Це пов'язано з тим, що місцеві майстерні прагнули створити запаси перед можливими обмеженнями.
Понад 70% українських компаній, з якими ми спілкувалися, дійсно хочуть відмовитися від китайських комплектуючих, - зазначила Гончарук. - Вони готові шукати альтернативи - нехай і дорожчі - європейського, місцевого або американського виробництва.
Українські фірми, як-от Odd Systems, SeekUAV, Oko Camera та Ochi Nochi, уже почали виготовляти власні тепловізори, як-от модель Kurba-256, що використовується на дронах-перехоплювачах. Однак близько 90% тепловізорів, що продаються в Україні, все ще китайського походження.
Некитайські аналоги коштують у 3-5 разів дорожче, а терміни їхньої поставки займають місяці. Майже 37% компаній назвали високу ціну головною проблемою, третина - збої в логістиці та затримки на митниці.
Делегація Інституту Снейк-Айленда закликає звернути увагу США і НАТО на цю проблему. У доповіді організації пропонується розширити спільні програми досліджень і розробок, створити регіональний консорціум з виробництва магнітів і акумуляторів, а також "реєстр надійних компонентів", щоб допомогти українським компаніям закуповувати деталі поза Китаєм.
- Росія має понести відповідальність: у ЄС пояснили умови припинення війни
- Пєсков назвав умову Кремля щодо припинення війни: за його словами, це може статися швидко
- Після нападу РФ у Києві змінили маршрути громадського транспорту
- Китай попередив Росію, що застосування ядерної зброї проти України є неприпустимим
- Росія втратила стратегічний тил: Зеленський розповів про нову реальність війни
- Стан здоров’я більшості дорослих українців погіршився через війну: ВООЗ назвала головні проблеми

Журналістка, публіцистка, експертка з європейської інтеграції та українсько-польського діалогу. Авторка декількох польських медіа, серед яких тижневик Polityka, онлайн-видання Oko.press та інші













