Ким ви будете після війни? Як Україна змінює політику працевлаштування ветеранів

На початок повномасштабного вторгнення їх було близько півмільйона, каже Мінветеранів.

При цьому зараз рівень безробіття серед цієї категорії зріс до 30,95%. Про це свідчать дані опитування "Актуальні потреби та бачення можливостей для кар'єрного та професійного зростання ветеранів в Україні", проведеного Українським ветеранським фондом (УВФ).

Про те, як забезпечити гідне життя українським ветеранам Соцпорталу розповіла виконувачка обов'язків виконавчого директора УВФ Руслана Величко-Трифонюк.

Повторення історії з "афганцями"?

39,4% нинішніх ветеранів вважають вагомою проблемою труднощі з працевлаштуванням. У зв'язку з цим напрошується аналог з "афганцями", про яких, по суті, забули, вони пішли в кримінал, топили психологічну напругу в алкоголі, руйнували свої сім'ї і закінчували життя самогубством.

Величко-Трифонюк зазначила, що якщо брати історичний бекграунд в Україні часів радянської окупації та порівнювати з досвідом розвитку ветеранської політики у США - можна сказати, що українські (радянські) ветерани ніколи не мали якихось привілеїв чи ексклюзивних прав за свій внесок.

Приміром, якщо у США розвиваються цілі інституції та програми з реінтеграції ветеранів, їхньої адаптації на робочих місцях, то цього ніколи не відбувалося у нас. Хоча ми мали історичний досвід Другої світової війни, коли мільйони людей пройшли бойові дії. А згодом радянські окупанти втягували українське суспільство у свої імперські ігрища, зокрема, посилаючи наших бійців до Афганістану, - наголошує експертка.

За її словами, люди, які пройшли Афганську війну не отримували якоїсь особливої підтримки. Тим, хто не продовжив службу в армії, доводилося самотужки реінтегруватися в громадянське суспільство.

Вони отримували цивільні професії та влаштовувалися на роботу. Звісно, держава їм надавала відкупні пільги, інколи можна було отримати оздоровлення, проте цей "пакет підтримки" точно не був всебічним. На жаль, радянська спадщина в підходах до ветеранської політики частково лишається і зараз, хоча вже пророблено колосальну роботу зі створення нових програм, - коментує Величко-Трифонюк.

Чому ветеранам потрібно більше "гнучкості" на робочому місці

Закони, написані ще 30-40 років тому - частково діють і зараз, каже Величко-Трифонюк. У них немає можливостей для гнучкості на робочому місці, якої потребують ветерани.

Так, відповідаючи на запитання про перешкоди у сфері зайнятості, з якими можуть зіткнутися ветерани в цивільному житті, 71,14% опитаних вказали психічний стан здоров'я, а 67,31% - фізичний.

Також, ветерани відчувають особистісні зміни внаслідок участі в бойових діях. Зокрема, це відображається в небажанні надалі працювати найманим працівником, або ж залишатися на роботі, яка досі не приносила задоволення. Наприклад, 36,91% опитаних сказали про втрату інтересу працювати, 27,90% - про відсутність підтримки в колективі, 39,12% - про відсутність адаптаційного періоду на робочому місці, 15,53% - про бажання працювати лише на себе, мати власну справу.

Для ветеранів не працює гнучкий підхід у плануванні робочого часу. Не враховуються особливі потреби протягом дня. Багато хто, отримавши контузії, вказує, що йому чи їй потрібен інший графік роботи, не суцільні 8 годин, а перерви. Іноді має бути зміщений початок робочого дня. Реалії показують, що роботодавці не втрачатимуть кошти, якщо розроблять гнучкі підходи для ветеранів на робочих місцях, - підкреслює Величко-Трифонюк.

Крім запитань до більш графіку ймовірними перешкодами, на які вказують ветерани та військовослужбовці, є: брак знань або втрата навичок (42,28%); група інвалідності (37,39%); відсутність можливості освоїти нову професію (21,28%).

Неможливість перекваліфікуватися після військової служби може посилити безробіття. Утім, в УВФ вважають, що держава створює на різних рівнях можливості для підвищення конкурентоспроможності ветеранів, надаючи їм можливості навчання, перекваліфікації тощо. І такі фахівці матимуть роботу. Однак військовий досвід також може також бути акумульований для цивільних потреб.

У нових підходах ми завжди наголошуємо, що ветерани - не тягар для суспільства, а дуже потужний ресурс. Їхній досвід, навички будуть рушієм економічного розвитку. Інтеграція ветеранів у суспільне життя - не лише про надання робочих місць, це про створення умов, де кожен може самореалізуватися сповна, - зазначила Величко-Трифонюк.

Чи готові до найму ветеранів роботодавці?

Згідно з опитуванням УВФ, 97% роботодавців готові наймати ветеранів. Але лише 65,05% досі не має досвіду роботи з ветеранами і лише 18,1% з них мають спеціальні програми для адаптації ветеранів на робочому місці.

Це підсвічує проблему, коли попри декларативні наміри "допомогти ветеранам" - реальної підтримки досі немає. Багато компаній не готові вкладати зусилля і ресурси в адаптацію ветеранів, незважаючи на їхній потенціал, - зазначає Величко-Трифонюк.

При цьому під час опитування значна кількість ветеранів вказали як проблему при працевлаштуванні недостатню заробітну плату (68,94%) і відсутність вакансій за місцем проживання (54,94%).

З боку роботодавців із приватного сектору теж мають бути рухи в цьому напрямку. Адже ветерани захищали не тільки держапарат, а й усе суспільство. Ми всі маємо продемонструвати, що гідно оцінили їхній внесок і готові віддячити іншими можливостями для них, - зазначила Величко-Трифонюк.

При цьому роботодавці при влаштуванні ветеранів отримують такі пільги:

• компенсація 50% фактичних витрат на оплату праці, але не більше за розмір мінімальної заробітної плати (7100 грн.), за працевлаштування строком не менше ніж на 1 рік, саме учасників бойових дій. Тривалість виплати такої компенсації становить 6 місяців протягом року з дня працевлаштування.

• компенсація в сумі, що не перевищує 106,5 тис. грн - за облаштування робочого місця для людини з інвалідністю I групи та до 71 тис. грн - для людей з інвалідністю II групи.

Не тільки робота. Яка ще підтримка потрібна ветеранам?

Працевлаштування ветеранів здається одним з основних маркерів їхньої реінтеграції. Утім, є ще безліч інших аспектів, крім роботи, для повноцінного мирного життя.

Самі ветерани, говорячи про труднощі, які можуть очікувати після завершення війни, респонденти найбільше хвилюються про проблеми з фізичним здоров'ям (63,61%), нерозуміння з боку суспільства (63,32%), психологічні труднощі (50,57%), проблеми з оформленням соціальних пільг (42,26%).

Респонденти з числа ветеранів, які на сьогодні не несуть службу, зазначили, що крім питань зайнятості потребують: фінансової підтримки (56,16%); зміцнення здоров'я (52,44%); придбання житла (29,23%); поліпшення житлових умов (26,65%); освіти (26,07%); психологічної підтримки (22,64%).

Чутливою для ветеранів залишається проблема несумлінного отримання статусу УБС тими військовими, які не мають на це права, але через владні повноваження чи корупцію отримали цей статус.

Одночасно з цією недовірою існує явна прогалина в комунікації з державою з приводу ветеранської політики. Так, відповідаючи на запитання "Чи є у вас інформація про державні програми навчання та перепідготовки для ветеранів після звільнення з військової служби?" 67,79% вказали, що не володіють інформацією, їм не відомі такі програми.

Якою має бути ветеранська політика?

Озвучені під час опитування проблеми вказують на те, що держава має підтримувати всіх без винятку ветеранів, а не тільки тих, хто хоче відкрити свою справу або працювати у великій приватній компанії. Питання повноцінної ветеранської політики залишається гострим.

Утім, експертам спільно з учасниками бойових дій вдалося окреслити основні пріоритети:

• Медична реабілітація та соціальна адаптація. Ветерани повинні мати доступ до якісної медичної допомоги та психологічної реабілітації. Мати можливості для навчання та професійної перекваліфікації.
• Соціальні гарантії. Законодавство передбачає значний перелік гарантій ветеранам війни. Однак вони доступні не на однаковому всім рівні. Ветерани у великих містах мають більший доступ до соціальних гарантій, ніж у маленьких громадах.
• Житло. Очевидно, що можливості держави не зможуть задовольнити запит на житло для ветеранів ще багато років. За допомогою впровадження нового законодавства потрібно створити механізми, які сприятимуть швидшому отриманню власного житла.
• Суспільна підтримка. Важливо сприяти позитивному ставленню суспільства до ветеранів. Інформаційні кампанії та освіта мають сприяти формуванню суспільної свідомості, спрямованої на підтримку ветеранів.
• Професійна підготовка та працевлаштування. Важливо дати ветеранам можливість перекваліфікації та отримання нових професій, які допоможуть їм знайти роботу. Потрібно створити програми підготовки та перепідготовки фахівців і забезпечити доступ ветеранів до ринку праці.

Пільги та соціальні гарантії мають допомагати вирішувати потреби ветеранів. У разі невиконання державою своїх обов'язків, у суспільстві може виникнути напруга. Для держави критично необхідно підготувати та втілити комплексну програму соціалізації ветеранів, з можливостями повністю повернутися в мирне життя.

Усю необхідну інформацію про оновлення, реформи та події, пов'язані із соціальною сферою, ви знайдете в соцмережах "Що там із соціалкою". Приєднатися до Viber-каналу, Telegram-каналу. Маєте конкретне запитання? Звертайтеся до СоцGРТ!