Художник XVII століття міг знати секрет, який вчені підтвердили лише зараз

Йдеться про картину «Повітря» фламандського художника Яна Брейгеля Старшого, створену у 1611 році. На перший погляд це алегорична картина з богами, птахами та повітряними істотами. Але в правому верхньому куті дослідники побачили щось незвичайне: кажана, який, ймовірно, тримає співочого птаха.

Робота опублікована в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Найцікавіше в тому, що таку поведінку вчені змогли безпосередньо підтвердити лише у XXI столітті. Велика вечірниця — найбільша кажан Європи — дійсно може ловити дрібних перелітних птахів у повітрі та їсти їх, не приземляючись.

Що знайшли на старовинній картині

Дослідники з команди Педро Ромеро-Відаля вивчали тварин, зображених на історичних картинах. На полотні Брейгеля вони нарахували понад 60 видів птахів і кілька кажанів. Але один із них виявився особливо дивним: його намалювали з маленьким птахом у пащі.

За формою тіла, довгими крилами, округлими вухами та рудувато-бурим забарвленням вчені припустили, що художник міг зобразити велику вечірницю — Nyctalus lasiopterus. Це найбільша кажан Європи.

На картині це крихітна деталь. Але саме вона робить роботу Брейгеля несподівано важливою не тільки для мистецтвознавців, а й для біологів.

Чому це стало науковою загадкою

Довгий час вважалося, що більшість європейських кажанів харчуються комахами. Але на початку 2000-х дослідники почали знаходити в посліді великої вечірниці пір’я співочих птахів. Це вказувало на те, що тварини можуть їсти птахів, але залишалося головне питання: як саме вони їх ловлять.

Прямо побачити таке полювання майже неможливо. Воно відбувається вночі, високо в повітрі, під час міграції птахів. Тому десятиліттями вчені мали лише непрямі докази: пір’я, ДНК, сліди в посліді.

Лише у 2025 році дослідники отримали пряме підтвердження. На кажанів встановили мініатюрні датчики та мікрофони. Вони записали, як великий кажан пікірує на перелітного птаха, хапає його в повітрі, а потім з’їдає здобич у польоті.

Що міг знати Брейгель

Картина не є науковим протоколом. Вчені не стверджують, що Брейгель сам бачив нічне полювання кажана. Найімовірніше, він не міг спостерігати таку сцену безпосередньо: велика вечірниця полює вночі й високо в повітрі.

Але художник міг дізнатися про таку поведінку іншим шляхом. Він подорожував Італією, де мешкає велика вечірниця. Крім того, люди могли помічати непрямі ознаки: наприклад, пір’я у посліді кажанів або залишки здобичі. Science News наводить думку дослідника, що люди того часу могли знати про птахів у раціоні цих кажанів саме за такими слідами.

Чому це так незвично

Старовинний живопис часто сприймається як символічний. На картинах XVII століття тварини могли символізувати стихії, чесноти, гріхи, владу, екзотику або божественний порядок. Але це дослідження показує: навіть в алегоричній картині можуть зберігатися точні спостереження за природою.

У випадку з «Повітрям» Брейгель зобразив не просто абстрактних птахів і кажанів. Багато видів на полотні впізнавані. Серед них папуги, лебеді, індичка, страус та інші птахи. На цьому тлі кажан із здобиччю виглядає не випадковою фантазією, а можливою біологічною підказкою.

Хто така велика вечірниця

Велика вечірниця — найбільша кажан Європи. На відміну від багатьох інших видів, вона здатна полювати не тільки на комах, а й на дрібних перелітних птахів. Це особливо важливо восени та навесні, коли мільйони птахів мігрують вночі між Європою та Африкою.

Сучасні дослідження показали, що ці кажани можуть полювати на висоті понад кілометр. Вони наздоганяють птаха в повітрі, захоплюють його і можуть їсти прямо під час польоту, не сідаючи на землю.

Для людини це виглядає майже неймовірно: маленький нічний ссавець полює на птаха в темному небі. Але саме це й підтвердили сучасні датчики.

Чому картина не «довела» раціон кажанів

Тут важливо не переборщити. Картина Брейгеля не є самостійним доказом того, що велика вечірниця їсть птахів. Наукове підтвердження дали сучасні дослідження: аналіз посліду, ДНК, датчики руху та аудіозаписи полювання.

Але картина може бути раннім художнім свідченням такої поведінки. І це робить її цінною: вона показує, що спостереження за природою могло потрапити в мистецтво за сотні років до того, як наука отримала технічні засоби для перевірки.

Іншими словами, художник міг помітити або дізнатися те, що біологи змогли довести лише через чотири століття.

Чому це відкриття важливе

Дослідження показує, що музеї та цифрові архіви можуть бути корисними не лише мистецтвознавцям. Старі картини, малюнки та гравюри іноді зберігають відомості про тварин, рослини, ландшафти та поведінку видів.

Коли колекції оцифровують у високій роздільній здатності, вчені отримують можливість розглядати деталі, які раніше легко було пропустити. Автори роботи припускають, що в старих картинах можуть ховатися й інші спостереження за природою, які ще ніхто не розпізнав.

Це не означає, що будь-яку картину потрібно читати як біологічний довідник. Але це означає, що мистецтво може бути додатковим джерелом даних — особливо там, де відсутні письмові або наукові спостереження.

Історія

Ян Брейгель Старший був одним із найвідоміших фламандських художників початку XVII століття. Його картини часто насичені безліччю дрібних деталей: тваринами, рослинами, предметами, символами та сценами з міфології.

Полотно «Повітря» належить до алегорій стихій. Воно зображує світ істот, пов’язаних із небом і польотом. Тому кажани на такій картині є цілком логічними. Несподіваним виявилася не сама кажан, а те, що одна з них, ймовірно, зображена з спійманим птахом.

Джерело

Дослідження: Pedro Romero-Vidal et al., «Natural history on canvas: Brueghel knew about bird-eating noctule bats», Proceedings of the National Academy of Sciences, 2026.