Хто і чому повертається до України: три історії переселенців

Соціологічні опитування показують, що більшість українців планує повернутися додому після війни. Зокрема, опитування організації "Центр економічної стратегії" та дослідницького агентства Info Sapiens показало, що 50% українців точно планують повернутися додому. Основним стимулом для повернення громадяни України називають остаточне завершення війни (51%) та відсутність повітряних ударів у рідному регіоні (34%). Важливими є й економічні чинники: можливість знайти високооплачувану роботу (28%) та вищий рівень життя в Україні (20%).

Але тоді що стимулює українців повертатися додому зараз, коли війна триває? Про це розповіли учасниці проєкту Vidnova Fellowship Ukraine, створеного для підтримки активних громадян, які вирішили повернутися на Батьківщину.

Засновниця екобренду "3,14BAN" Катерина Уварова провела в Німеччині 5 місяців

Вирішили повернутися, хотіла продовжувати роботу в Україні. За кордоном це складніше: щоб закрити одне питання, потрібно принести, роздрукувати нереальну кількість документів і все це в паперовому вигляді. Після нашої Дії це, чесно кажучи, культурний шок. Я з Харкова туди і хочу повернутися, але поки зупинилася у Львові. По приїзду в Україну звернула увагу на перенасичене людьми місто. Зовсім не так, як було в лютому 2022-го. Зросли ціни на все: починаючи від проїзду в маршрутці, закінчуючи ціною на хліб. Водночас знайомі, які говорили російською в побуті, почали говорити українською. Кожен намагається допомогти, відчутно розуміння і співчуття. Я повернулася в Україну, в комфортні для роботи і життя умови. Навіть у війну мені комфортніше вдома, ніж за кордоном. Зараз роблю те, що планувалося ще до повномасштабної війни - розробляю нові моделі сумок із банерів, - розповідає Катерина Уварова.

Після повернення підприємниця розробила упаковку із залишків виробництва фанери, браслети з відпрацьованими гільзами, свічники. Продукти переробки відправляються на аукціони за кордоном, виручені гроші йдуть на потреби ЗСУ. Також Катерина проводить безкоштовні лекції з усвідомленого споживання і бере участь у благодійних ярмарках.

Фотограф Оксана Боровець після 24 лютого 8 місяців провела в Польщі

Про стипендію для відновлення мистецької діяльності мені розповіла подруга. Вона дізналася, що програма розширює свою діяльність на українців, які повертаються додому. Порадила мені подати заявку на участь. Саме тоді, 1 вересня, я разом зі своєю 2-річною донькою повернулася в Україну з Польщі. Співпраця з "Відновою" дала мені змогу продовжити арт-проєкт "Ключі" про втрату домівки, який я розпочала у квітні 2022 року. Відновити своє навчання та мистецьку діяльність - портретну фотографію. За цей час я продовжила документування історій проєкту. Розпочала створення візуальної концепції виставки, яку планую відкрити, - каже Оксана Боровець.

В Україні художниця написала вірші до 11 літер книжки "Міфічний Алфавіт", провела першу творчу фотозйомку.

Мультидисциплінарна художниця Олександра Кроліковська змінила 4 країни

Через місяць після повномасштабного вторгнення я вирушила до Будапешта, на арт-резиденцію. Звідти - на іншу резиденцію в Латвію. Також була в Німеччині, робила в Берліні перформанс. Потім відвідала арт-резиденцію в Ірландії. Зрозуміло, що водночас із проявами неймовірної й абсурдної жорстокості та зла, які ми переживаємо зараз в Україні, сучасний світ показує й інший бік - співчуття та готовність підтримки. Я відчула багато тепла і щирого співчуття на своєму шляху. Це спонукало мене по-новому поглянути на досвід війни, який ми отримуємо, - поділилася Олександра.

За її словами, рішення про повернення додому було ухвалено інстинктивно і водночас глибоко усвідомлено.

У мене був план почати навчання на магістратурі з психології в Корку, але передумала. Уже втретє стикаюся з російською агресією. Жила в Криму в Севастополі до 2014 року, а народилася в Донецьку. Відповідно втратила рідну домівку вже тоді. Тому, перебуваючи в ірландських горах, я зрозуміла, що в цей час я хочу жити в Україні. Бути корисною саме тут. Тому я повернулася до Києва, вступила до магістратури. Моїм основним враженням стало відчуття, що люди, яких я бачу в метро, магазині чи в парку, - знають, хто вони є, що відбувається і чому йде ця війна. Це якась глибока впевненість у сенсі буття. Це саме те, чого мені не вистачало в Європі. Я навіть спокійніше почуваюся в Києві, ніж за кордоном. Можливо, тому що я знаю, що я - там, де маю бути, - каже художниця.

В Україні Олександра розпочала проект "Фотографії з фронту. Щоденник колективних спогадів", де військовослужбовці ЗСУ закарбовували на плівку свій досвід, побут і відчуття. Серед учасників - Раян Крістофер Коллінс, Олексій Валуйський-Шаригін, Ольга Нємцева, Анастасія Блищик, Аляска. Також авторка запускає кампанію на платформі Спільнота, щоб надрукувати фотокнигу.

Проект Vidnova Fellowship Ukraine став можливим завдяки Іншій Освіті, MitOst e.V й SAP Ukraine.