Хлопчик із пацієнта перетворився на водія: як працюють клоуни в лікарнях

Маленьких пацієнтів Центру дитячої медицини, лікарні "Охматдит" у Львові відвідали клоуни з Харкова "Файні носи" та їхні колеги з Латвії Dr. Klauns. Про це повідомляється на сторінці Файні носи. Лікарняні клоуни. Харків у Facebook.

Ще при вході у відділення два чарівні клоуни Лю і Гжегош ніяк не можуть пройти в дверний прохід, немов намагаються пробити скляні двері. Діти, зацікавившись, збираються навколо. Яскраві гості зазирають до палати з повністю забинтованим хлопчиком, що лежить на дивані.

Коли ми відчиняємо двері палати, ніколи не знаємо, чого очікувати. І кожен контакт - це імпровізація, що народжується з відчуттів. Для цього ми багато вчимося, тренуємося, "розігріваємося" перед виходом. Перше, що Лю, тобто моя клоунеса, відчула, - це смуток, відчуття безвиході. У хлопчика вологі очі від сліз, мама його заспокоювала. Гжегош вигукнув: "Героям слава!", що вмить ніби "зламало" звичну атмосферу хвороби. Адже всі звикли жаліти дітей у таких ситуаціях. Ми бачимо в них насамперед дітей, які намагаються впоратися зі складними станами, які вони не обирали. Звісно, вони герої. Ми представилися лікарями. Усі розуміють - це гра, але з дуже серйозними обличчями. Перевіряли відчуття ритму через музичні інструменти, чутливість пальців ніг лоскотом, робили уявний рентген, де просили його посміхатися, щоб був гарний знімок. Під час цієї взаємодії хлопчик розслабився, сльози висохли, очікування процедури перестало бути тягучим і важким, - розповідає лікарняна клоунеса Тетяна Рогаліна.

Тим часом клоун Гжегош помічає у хлопця 10-ти років милицю, пробує її на міцність, намагається знайти їй застосування. Дитина сміється і починає показувати, як правильно використовувати. У дівчинки поруч у руках рентген. Гжегош із дозволу вивчає, і запитує в подруги Лю: "Це ти чи я?". Оскільки себе на знімку так і не знайшли, просять зробити спільне фото.

Не всі люди можуть працювати лікарняними клоунами. І це не про профосвіту чи попередній досвід роботи. Комусь бачити хвору дитину - в принципі нестерпно. До того ж ступінь болю різний - залежить від відділення та хвороб. Наприклад, історії оторилангології та онкології - кардинально різні. Особисто в мене є досвід роботи психологом із незрячими дітьми та дітьми з різними ментальними розладами. Маркером готовності працювати в цій сфері для мене стало таке: мені з цими дітьми цікаво, я бачу в них особистість і мені хочеться з ними взаємодіяти. Кожен вихід ми обговорюємо в парі, підтримуємо одне одного, запрошуємо супервізора. Найголовніше - ми бачимо в дітях спочатку дітей, а не їхній біль. Бо за всіма проблемами, є бажання гратися, сміятися, відчувати та проживати різні емоції, - каже клоунеса Тетяна.

За роботою клоунів спостерігає художній керівник латвійської команди Dr. Klauns, психолог Ігор Наровський. В один момент хмуриться і кличе їх на приватну розмову. Гжегош і Лю виходять із палати.

Вони злилися з атмосферою лікарні, стали ледь помітні, треба було діяти. Дати можливість вийти, а потім спробувати знову. Через кілька хвилин усе вийшло. Клоуни скрізь однакові, але є специфіка. У всіх культурах є архетип блазня. Він має функцію відтіняти людям їхню реальну сутність. Завдяки клоуну розумієш, хто я, чого хочу, а чого не хочу. Він ніби зіштовхує нас із самими собою. Лікарняний клоун приходить до людей у вразливому становищі, у досить кризове місце. Тут його функція - змінити роль, з пацієнта на когось іншого. Він імпровізує, а не виходить із готовою програмою. Працює з усією лікарнею: батьками, медсестрами, санітарками, лікарями. Що менший стрес у людей навколо, то краще дитині, - каже Наровський

Клоуни зайшли в палату. На ліжку лежить хлопчик. Учора в нього був День народження, і йому подарували кулю у формі джойстика. Клоуни запитують, чия вона. Хлопчик каже, що його. Разом придумують, що це схоже на кермо. Тоді дитина пропонує сісти до нього в уявну машину, і він усіх їхатиме в подорож.

І ось хлопчик із пацієнта перетворився на водія. Він може обирати, куди їхати, встановлювати правила в салоні, обирати шлях. У нього тепер інша роль, раптом він отримав відповідальність і контроль. Він розуміє більше, ніж клоуни, у нього є статус, вищий за клоунський. Внаслідок цього він почувається більш владним над своїм життям. Принаймні, він так це відчуває. Це основне завдання клоуна: повернути цей контроль дитині, вибити її з ролі пацієнта в якусь іншу роль. Дати можливість там обжитися, додати їй смаку, запахів, фарб, - коментує художній керівник.

Проєкт "Лікарняні клоуни інтригують? Ні, лікарняні клоуни інтегрують!" утілюється Харківським фондом психологічних досліджень у рамках програми "Culture Helps / Культура допомагає".

Співфінансується Європейським Союзом у рамках спеціального конкурсу пропозицій для підтримки українських переміщених осіб та українського культурного і креативного секторів. Реалізує Інша Освіта та zusa.