ЮНЕСКО може визнати Херсонес у окупованому Криму об’єктом, що перебуває під загрозою

Після окупації півострова на території пам’ятки проводилися розкопки, не узгоджені з Україною, з’явилися десятки тисяч квадратних метрів нових споруд, а археологічні знахідки вивозили за межі Криму. На місці стародавнього міста російська влада створила комплекс під назвою «Новий Херсонес».

Рішення поки що не ухвалено. Питання розглядає Комітет всесвітньої спадщини, до складу якого входять представники 21 держави. Можливе включення до «списку під загрозою» приверне додаткову увагу до стану пам’ятки.

Що відбувається з Херсонесом

Україна передала ЮНЕСКО офіційний звіт про стан Херсонеса Таврійського та його хори — сільськогосподарських угідь, що оточують стародавнє місто.

Документ було підготовлено Національною комісією України у справах ЮНЕСКО в січні 2026 року. Оскільки українські фахівці не мають доступу до об’єкта з 2014 року, дані збирали за допомогою супутникових знімків, дистанційного спостереження, повідомлень незалежних експертів та відкритих джерел.

У звіті Україна перелічує кілька основних загроз:

• масштабні розкопки без узгодження з українськими властями;
• будівництво сучасних споруд на території пам’ятки та в її охоронній зоні;
• руйнування або переміщення археологічних шарів;
• вивезення знайдених предметів до російських музеїв;
• відсутність доступу українських та міжнародних фахівців;
• використання пам’ятки в політичних та релігійних проєктах російської влади.

Ці дії завдали непоправної шкоди автентичності та цілісності стародавнього комплексу.

Що побудували на місці стародавнього міста

Наймасштабнішим втручанням став історико-археологічний парк «Новий Херсонес», який Росія зводила приблизно з 2018 по 2024 рік.

За даними, наведеними Україною у звіті ЮНЕСКО, будівництво охопило близько 24 гектарів. Загальна площа нових наземних і підземних споруд могла становити приблизно 40 тисяч квадратних метрів.

До комплексу увійшли нові музеї, релігійні споруди, упорядковані паркові простори, доріжки та об’єкти для відвідувачів. Частина споруд з’явилася на території стародавніх передмість та некрополя.

Під час будівництва використовувалася важка техніка, а земляні роботи зачепили археологічні шари глибиною до десяти метрів. Під загрозою могли опинитися залишки храмів, поховань та інших споруд різних історичних періодів.

Окреме занепокоєння викликав відкритий театр, побудований безпосередньо над археологічними залишками стародавньої цитаделі. ЮНЕСКО не було повідомлено про ці роботи заздалегідь, як того вимагають правила поводження з об’єктами всесвітньої спадщини.

Куди могли вивезти знахідки

У звіті йдеться про те, що на ділянці майбутнього парку за два роки розкопали близько 8,6 гектара. Під час робіт було виявлено мільйони археологічних предметів.

Найцінніші знахідки — монети, написи, скульптури, кераміка та архітектурні деталі — могли передавати до російських музеїв, зокрема до Ермітажу. Частина менш цінних предметів, за повідомленнями українських експертів, могла опинитися на звалищах або на нелегальному ринку старожитностей.

Чому Херсонес такий важливий

Херсонес заснували давньогрецькі переселенці у V столітті до нашої ери на південному заході Кримського півострова. Місто існувало близько двох тисяч років і було пов’язане з грецьким, римським та візантійським світами.

Об’єкт включає не лише залишки самого міста, а й хору — систему сільськогосподарських ділянок, доріг, виноградників та садиб навколо нього. До наших днів збереглися фрагменти стародавнього планування, укріплень, житлових кварталів, ранньохристиянських пам’яток та систем водопостачання.

Особливу цінність має поділ земель на сотні прямокутних ділянок. Він дозволяє зрозуміти, як були організовані господарство та суспільство стародавнього поліса.

У 2013 році «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора» внесли до Списку всесвітньої спадщини як об’єкт України. В офіційній картці ЮНЕСКО⁠він позначений як українська пам’ятка.

Що дасть статус «під загрозою»

Включення до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою, не означає виключення Херсонеса з переліку ЮНЕСКО. Навпаки, такий статус має підкреслити нагальність його захисту.

Він може допомогти:

• посилити супутникове спостереження за змінами на території пам’ятки;
• документувати руйнування та переміщення артефактів;
• залучити міжнародних фахівців та фінансування;
• підготувати план першочергових відновлювальних робіт;
• зберегти дані, необхідні для майбутнього розслідування втрати культурних цінностей.

Однак до припинення окупації можливості практичного захисту Херсонеса залишаються обмеженими. Міжнародні фахівці не можуть повноцінно обстежити стародавнє місто на місці та оцінити стан археологічних шарів.

Контекст

Росія окупувала та незаконно анексувала Крим у 2014 році. З того часу Україна втратила фактичний доступ до Херсонесу, проте залишається державою, відповідальною за об’єкт у системі Всесвітньої спадщини.

Ще у 2016 році Комітет ЮНЕСКО закликав усі сторони не вживати заходів, здатних непоправно пошкодити пам’ятку, та запропонував використовувати супутникові технології для спостереження за нею. Провести повноцінну міжнародну місію на місці з того часу не вдалося.

У 2024 році Україна почала готувати документи для внесення Херсонеса до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою. У січні 2026 року вона подала детальний звіт про будівництво, розкопки та передбачуване переміщення знахідок.

На нинішній сесії Комітет також розглядає стан інших об’єктів, яким загрожують війни та екологічні кризи, зокрема пам’ятки Лівану, озеро Байкал та природний комплекс Бома — Бадінгіло в Південному Судані.

Джерело

Основне джерело — офіційний звіт України про стан Херсонеса Таврійського⁠, переданий Центру всесвітньої спадщини в січні 2026 року. Документ містить результати супутникового моніторингу, відомості про нові споруди, розкопки та ймовірне вивезення археологічних предметів.

Інформація про статус, межі та значення пам’ятки наведена на сторінці Херсонеса в базі Всесвітньої спадщини⁠. Рішення ухвалює 48-а сесія Комітету всесвітньої спадщини, за якою можна стежити на офіційній сторінці ЮНЕСКО⁠.