Історія відновлення: ветеран Рустам, висока ампутація нижньої кінцівки

Ветеран Рустам переніс високу ампутацію нижньої кінцівки після поранення через атаку дрона. Його історія - приклад мужності, терпіння і сили волі, а також важливості комплексної реабілітації.

Після удару дрона в Рустама відірвало ліву ногу до коліна, права нога була зламана. Він отримав наскрізне поранення тазу, контузію, пошкодження обох барабанних перетинок, а в рані ноги виявили інфекцію. Коли його евакуювали зі штабу в Петропавлівку, а потім у Дніпро, лікарі зібрали консиліум. Чоловікові чесно розповіли про ризики: або він помре, але залишиться з коліном, або буде живим, але без нього. Рустам погодився на ампутацію.

Чітко пам'ятаю, що десь на сьомий-восьмий день у мене сталася панічна атака. Спочатку я не зрозумів, як вона взагалі виникає. У тебе німіють руки і груди, починається прискорене дихання - як при пораненні. Я тоді налякав усіх і сам злякався. Але психолог навчив мене вловлювати момент, коли "накриває": пити воду, правильно дихати, повертати собі контроль. Найважчим було вечорами, коли перед очима знову і знову спливав момент влучання дрона. Я постійно думав, що міг тоді зробити, щоб цього не сталося: піти пішки, не їхати, вистрибнути з причепа, в якому перебував, вистрілити в дрон... Загалом, картав себе. Згодом це відбувалося все рідше. Консультації з фахівцями і призначене лікування допомогли. Психологічна допомога - це найперше і найважливіше. Лікарі допомогли мені прийняти, що життя вже не буде таким, як раніше, але воно триває, - ділиться Рустам.

Важливу роль у його реабілітації відіграла родина: дружина, діти та мама. Вони підтримували Рустама від самого початку. А завдяки тому, що лікарня розташовувалася близько до його дому, він почав повертатися до рідних в інвалідному візку вже на ранніх етапах реабілітації.

Озираючись назад, Рустам попереджає, що найбільша помилка - думати, що реабілітація відбудеться швидко.

Знаєте, яка найбільша помилка в реабілітації? Думати, що вона проходить швидко - що через місяць-два ти вже будеш бігати. Це складно і боляче, тому що крім травм, поки ти лежиш, атрофуються м'язи, фізична сила просто тане. Команда мені відразу пояснила: жодних ілюзій, доведеться працювати. Під час реабілітації був момент, який запам'ятався найбільше - коли я вперше встав вертикально на протезі. У мене зріст 1,80, і мені здавалося, що я його "повернув": на мене більше не дивилися зверху вниз. Голова паморочилася, але всередині ставало легше, - розповів ветеран.

Він згадує, що протез він отримав восени 2024 року, а перші кілька метрів без милиць пройшов уже після Нового року.

Тим, у кого висока ампутація нижньої кінцівки, я раджу дуже ретельно обирати протез - це як хороше взуття: важливо, щоб він не ламався і підходив саме тобі. Три-чотири місяці я щодня тренувався ходити з протезом: то з двома милицями, то з однією тростиною, то тримаючись за поручні. Реабілітаційна команда в мене була - чудова. Видно, що фахівці розуміють, кому і що потрібно. Ті, хто зі мною працював, стали для мене справжнім джерелом натхнення. Вони молоді, красиві, досвідчені й завжди підтримували. Коли я почав тренуватися на турніках і снарядах, спочатку піднімав по 15 кілограмів, потім доходив до 45-50. Команда це бачила, щиро підтримувала, говорила, що я - молодець, і ставила мене за приклад хлопцям, які тільки починали свій шлях. Ми багато спілкувалися - і це дуже надихало, - ділиться він.

Рустам зізнався, що найскладнішим виявилося не спорт і вправи, а повернення додому.

Повернутися в сім'ю в інвалідному візку, просити про допомогу, не мати можливості взяти дитину на руки. В очах сторонніх був жалість, а вона не допомагає. Не робіть так: людина після поранення чи травми залишається такою самою людиною і не потребує співчуття. Терпіння дружини допомогло мені витримати й адаптуватися, а психолог - прийняти нову реальність. Зараз я вже повернувся до роботи, воджу машину - права нога в мене збережена. Спочатку було важко цілий день перебувати в протезі: приходив додому й одразу засинав. Через місяць-два втягнувся - з'явилися ранкові ритуали, обіди, вихідні, знову з'явився ритм життя. Знеболювальні поступово скасував. Коли вони перестають бути постійною необхідністю, розумієш, що все працює.

Що б я сказав тим, хто тільки на початку шляху реабілітації? Потрібно бути терплячими. Буде боляче, знадобляться зусилля і час, потрібно працювати щодня і обов'язково говорити з психологом. Але у вас усе вийде!", - каже ветеран.

Інформація про реабілітацію

Послуги з реабілітації в Україні надаються безоплатно в рамках пакетів Програми медичних гарантій: амбулаторно, стаціонарно - для всіх, хто цього потребує. Реабілітація при складних станах може тривати до 112 днів на рік - залежно від досягнення реабілітаційних цілей. Для пацієнтів із важкими травмами або ампутаціями передбачено до 8 циклів реабілітації на рік, а для людей із множинними ампутаціями кінцівок - до 26 циклів.

Також впроваджено послугу реабілітації в територіальних громадах, що дає змогу отримувати допомогу ближче до місця проживання. Для отримання направлення зверніться до свого сімейного або лікуючого лікаря. За додатковою інформацією звертайтеся до контакт-центру НСЗУ за номером 1677.

Розвиток реабілітації в Україні здійснюється в межах реалізації Стратегії створення безбар'єрного простору, ініційованої першою леді України Оленою Зеленською.

Інформаційна кампанія "Зміцнені" реалізується Національною службою здоров'я України у партнерстві з Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством у справах ветеранів України за підтримки проєкту Rehab4U.

Цей матеріал став можливий завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Уряд США. Зміст є відповідальністю Momentum Wheels for Humanity і не обов'язково відображає погляди Уряду США.