Гриби допомогли пацієнтці частково відновити мовлення та рухові функції після 10 років хвороби Альцгеймера
Вчені повідомили про незвичайний випадок: після прийому псилоцибіну 80-річна пацієнтка з тяжкою формою хвороби Альцгеймера тимчасово відновила мовлення, контроль над сечовим міхуром та частину втрачених побутових навичок. Дослідники вважають, що цей ефект потребує подальшого вивчення.
Дослідники повідомили про рідкісний і несподіваний клінічний випадок, який може відкрити нові напрямки у вивченні хвороби Альцгеймера. Після прийому псилоцибіну — речовини з психоделічними властивостями — 80-річна жінка з важкою формою захворювання тимчасово відновила низку функцій, які вважалися втраченими практично безповоротно. Результати експерименту опубліковано в науковому журналі Frontiers in Neuroscience.
Пацієнтка жила з хворобою Альцгеймера близько десяти років. В останні роки її стан значно погіршився: вона майже не розмовляла, спілкувалася в основному окремими словами, страждала на хронічне нетримання сечі, мала проблеми з ковтанням, рідко виявляла емоції та потребувала постійної допомоги при пересуванні та виконанні найпростіших побутових дій.
Під час першого етапу терапії жінці дали 5 грамів псилоцибіну. Вже через 19 годин лікарі помітили зміни, яких важко було очікувати при настільки важкому перебігу хвороби. Пацієнтка почала підтримувати тривалі бесіди, проявляти емоції, реагувати на жарти та встановлювати зоровий контакт із співрозмовниками. Крім того, вона почала впізнавати деяких родичів, знову набула контролю над сечовим міхуром і змогла самостійно одягатися.
Пізніше жінка отримала другу дозу препарату — 3 грами псилоцибіну. За словами дослідників, частина позитивних змін зберігалася ще кілька тижнів після лікування.
Для фахівців цей випадок представляє особливий інтерес, оскільки важкі стадії хвороби Альцгеймера зазвичай супроводжуються незворотним погіршенням когнітивних і фізичних функцій. Саме тому навіть тимчасове повернення мови, самостійності та контролю над організмом виглядає вкрай незвичайним.
Вчені поки не можуть точно пояснити, чому виник такий ефект. Одна з основних гіпотез полягає в тому, що псилоцибін здатний тимчасово перебудовувати роботу великих нейронних мереж мозку та стимулювати нейропластичність — здатність нервової системи формувати нові зв'язки між клітинами. Раніше експерименти на тваринах і лабораторні дослідження вже показували, що речовина може сприяти утворенню нових нейронних з'єднань і змінювати активність окремих ділянок мозку.
Дослідники підкреслюють, що мова йде поки що лише про один клінічний випадок, тому робити висновки щодо лікування хвороби Альцгеймера ще зарано.
Однак якщо подібні результати вдасться підтвердити в більш масштабних дослідженнях, це може призвести до появи нових підходів у терапії важких нейродегенеративних захворювань, - зазначають вони.
Що таке псилоцибін
Псилоцибін — це природна психоактивна речовина, яка міститься в деяких видах грибів, відомих як «псилоцибінові» або «галюциногенні» гриби. Потрапляючи в організм, вона впливає на серотонінові рецептори мозку, змінюючи сприйняття, емоції та мислення. В останні роки вчені активно вивчають псилоцибін як потенційний засіб для лікування депресії, тривожних розладів, посттравматичного стресового розладу та інших захворювань.
Що таке хвороба Альцгеймера
Хвороба Альцгеймера — найпоширеніша форма деменції, при якій поступово руйнуються клітини головного мозку. Захворювання призводить до погіршення пам'яті, мовлення, здатності приймати рішення та виконувати повсякденні завдання. Згодом людина може втратити здатність впізнавати близьких, самостійно пересуватися та обслуговувати себе. На сьогоднішній день хвороба вважається невиліковною, а існуючі методи лікування дозволяють лише уповільнити її розвиток та полегшити симптоми.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) та Національного інституту старіння США (NIA), головним фактором ризику хвороби Альцгеймера є вік. Більшість випадків діагностується у людей старше 65 років, а ймовірність розвитку захворювання збільшується з кожним наступним десятиліттям життя. Також ризик підвищений у людей, чиї близькі родичі страждали на хворобу Альцгеймера, а деякі спадкові генетичні мутації можуть значно збільшувати ймовірність захворювання.
До додаткових факторів ризику належать серцево-судинні захворювання та стани, що впливають на здоров'я судин мозку. Серед них — підвищений артеріальний тиск, цукровий діабет, ожиріння, високий рівень холестерину, куріння та недостатня фізична активність. Дослідження також пов'язують підвищений ризик деменції з черепно-мозковими травмами, порушеннями сну та соціальною ізоляцією.
На ранніх стадіях хвороба Альцгеймера зазвичай проявляється погіршенням пам'яті, особливо щодо недавніх подій, труднощами з підбором слів та виконанням звичних завдань. У міру прогресування захворювання з’являються дезорієнтація в часі та просторі, проблеми з прийняттям рішень, зміни настрою та поведінки. На пізніх стадіях людина може перестати впізнавати близьких, втратити здатність самостійно розмовляти, пересуватися, їсти та виконувати базові дії з догляду за собою.