Героїзація чи стигматизація. Як українське суспільство сприймає ветеранів

Про це свідчать результати загальнонаціонального опитування, проведеного в березні 2024 року Українським ветеранським фондом. Різниця між тим, якими бачить суспільство проблеми ветеранів, і які проблеми бачать самі ветерани, говорить, по суті, про стигматизацію.

Соціальна стигматизація (грец. Στíγμα - стигма, клеймо) - це негативне виокремлення суспільством індивіда або соціальної групи за певною ознакою з відповідним стереотипним набором соціальних реакцій. Порівняно з опитуванням у вересні 2023 року зросла кількість тих, хто бачить ризики в плані ставлення до ветеранів. Найгостріше проблеми відчувають близькі ветеранів, які воювали з 2014 року і залишаються на фронті зараз.

Дослідження, проведені Українським ветеранським фондом, підкреслюють особисті труднощі, які ветерани вважають основними викликами при поверненні до цивільного життя. Зокрема, проблеми з фізичним здоров'ям та нерозуміння з боку суспільства виявилися ключовими для 63% опитаних.

Це вказує на глибокий розрив між сприйняттям ветеранів суспільством і реальними викликами, з якими вони стикаються в повсякденному житті. Особливу увагу варто звернути на тривожний тренд зниження довіри до ветеранів АТО/ООС згідно з опитуванням "Образ ветерана", яке проводила соціологічна група Рейтинг за ініціативою Фонду. Це може свідчити про наростаючу стигматизацію ветеранів і потенційне поглиблення проблем з їхньою соціалізацією та адаптацією. Якщо ця тенденція продовжиться, можливо, ми станемо свідками подібних сценаріїв щодо ветеранів, які наразі воюють, після їхнього повернення додому, - зазначає Руслана Величко-Трифонюк, в.о. Виконавчого директора Українського ветеранського фонду.

З 27 по 29 березня 2024 року в Рівному провели обговорення важливих питань реінтеграції ветеранів у мирне життя. На заході зібралися експерти, представники влади, суспільства та освітяни.Протягом трьох днів учасники розробляли методології оцінки готовності громад до ефективної реінтеграції ветеранів.

Заступниця виконавчого директора Українського ветеранського фонду Карина Дорошенко презентувала останні дослідження Фонду, висвітлюючи проблему стигматизації ветеранів у суспільстві.

Важливо, що ми не лише ідентифікуємо ці виклики, а й працюємо над розробкою конкретних рішень та ініціатив, що допоможуть ветеранам успішно інтегруватися в громадянське життя, - наголосила Карина Дорошенко.

Негативні тенденції щодо довіри

Ветерани часів АТО/ООС, які зараз не служать або не можуть повернутися на службу в армію, часто можуть відчувати свою непотрібність у суспільстві. Їхні потреби більше не є настільки "актуальними" як раніше, адже безліч людей стали до лав оборони з лютого 2022 року.

Доволі тривожна тенденція зниження довіри до ветеранів АТО/ООС може свідчити про наростаючу стигматизацію ветеранів та поглиблення проблем з їхньою соціалізацією та адаптацією.

Якщо ця тенденція продовжиться, суспільство стане свідком подібного ставлення до нинішніх учасників бойових дій після їхнього повернення додому.

Чи справді суспільство розуміє ветеранів

Часто люди виявляють специфічне ставлення до ветеранів і військових, проєктуючи на них свої страхи, переживання і навіть свій особистий травматичний досвід. Суспільство звикло порівнювати ветеранів із тими, хто має певні психологічні розлади чи різні залежності.Коли люди чогось не розуміють, вони починають додумувати та фантазувати.

На основі цих роздумів зароджується обережність або страх до тих чи інших людей.Військовим, які воюють, довіряють і поважають, а от ветеранів уже дещо остерігаються. Ветеран — це колишній військовий і тому це доволі дивний процес.

На це впливають різні чинники, це відбувається і через недостатню державну політику на тему соціалізації ветеранів, і через відсутність чіткої політики ЗМІ, щодо висвітлення проблем ветеранів.

Важливо зазначити, що критерії оцінки людей у суспільства є дуже умовними та суб'єктивними, а отже стигматизують будь-кого, хто не підпадає під "загальноприйняті" рамки.Це небезпечно тим, що ветеранів записують у "контужені", "з ПТСР" тощо.

Негативно впливає на ставлення суспільства й акцент на героїзації ветеранів, що спричиняє завищені очікування.

Героїзація чи повага

Людина, яка не вписується в якісь соціальні рамки, відчуває потужний страх приміряти на себе ярлик "ненормального і неадекватного", бути відкинутою, ізольованою.

У нашому суспільстві героїзують зараз військових і ветеранів. Але чи сприяє це кращій інтеграції чи навпаки перешкоджає? Героїзація призводить до завищених очікувань. Людина може зробити героїчний вчинок, може проявити свої наймужніші мужні якості, але водночас мати свої певні особливості, наприклад проміняти домашнє насильство чи мати недостатній рівень освіти.

Коли людина повертається з війни, вона стає "зобов'язаною" відповідати образу героя, якого від неї очікують. Це заганяє її в певні рамки та може створювати додатковий соціальний тиск.

Імовірно, суспільству варто акцентуватися більше на шанобливому та вдячному ставленні до ветеранів, аніж на надмірній героїзації. Повага і вдячність - це ті почуття і те ставлення, яке було б більш доречним у суспільстві.

Армія — це зріз суспільства

Зараз у Збройні сили пішла служити дуже велика кількість людей. Російська агресія триває з 2014 року, а повномасштабне вторгнення РФ вже відбувається понад два роки. Величезна кількість військових і ветеранів є великою частиною суспільства. Якщо людина до служби в армії була, наприклад, алкоголіком, або якщо вона застосувала у себе вдома побутове насильство, то навряд чи армія перевиховає і зробить із неї "воїна світла".

Найімовірніше, людина, отримавши бойовий досвід і повернувшись у звичне середовище, продовжуватиме те саме. Але люди, та й самі ветерани виправдовуватимуть таку поведінку тим, що вона воювала.

У людей, які пережили серйозні травмувальні події, є певна специфіка в поведінці, в їхньому сприйнятті навколишньої реальності. Але це не означає, що вони якісь "неправильні".
І коли в суспільстві нав'язується певний образ, стигма, що "військових треба або боятися, або жаліти", то це стає предметом для розколу.

Держава чи суспільство

Формальна складова соціалізації ветеранів в Україні велика. Проблеми з фізичним здоров'ям, психологічні труднощі, оформлення соціальних пільг — це все "на боці держави".

Ще один елемент, який дістався нам від тоталітарного радянського суспільства, коли психіатрія була каральною і піти до психіатра практично означало отримати "вовчий квиток".

Але не все може вирішити держава. На щастя, зараз є і реабілітаційні центри, і різні громадські організації, і волонтерські структури, які займаються соціалізацією та реінтеграцією ветеранів.

Труднощі з нерозумінням з боку суспільства, проблеми з працевлаштуванням, конфлікти з близькими та залежності може вирішувати тільки суспільство. І залежить це від того, наскільки ефективне та інклюзивне середовище створить суспільство для реінтеграції ветеранів у мирне життя.