ДНК допомогла розкрити таємницю старого кладовища в Меріленді

Старе кладовище в Сент-Меріс-Сіті в американському штаті Меріленд допомогло вченим відновити частину історії однієї з перших англійських колоній у Північній Америці. Дослідники вивчили ДНК людей, похованих тут у XVII-XVIII століттях, і знайшли генетичні зв'язки більш ніж із 1,3 млн нині живих людей.
Мова не про те, що всім цим людям знайшли одного конкретного предка. Вчені порівнювали фрагменти ДНК стародавніх решток із даними учасників дослідницької бази 23andMe і шукали ознаки спорідненості - ділянки геному, успадковані від спільних предків.
Такий підхід допоміг не тільки зрозуміти, звідки походили перші жителі колонії, а й простежити, як їхні нащадки розселялися по США. Крім того, дослідники припустили, що серед невідомих похованих міг бути Томас Грін - другий губернатор колонії Меріленд. Але це поки що ймовірна ідентифікація, а не остаточний доказ.
Деталі
Сент-Меріс-Сіті був заснований 1634 року і став першим англійським поселенням у колонії Меріленд. Для нового дослідження вчені взяли ДНК 49 осіб, похованих на кладовищі Chapel Field між 1634 і 1730 роками. Робота опублікована в журналі Current Biology.
Потім ці генетичні дані порівняли з даними більш ніж 11,5 млн учасників дослідницької бази 23andMe. Так вдалося знайти понад 1,3 млн нині живих людей, які мають генетичні зв'язки з похованими в Сент-Меріс-Сіті. Більшість стародавніх жителів колонії виявилися генетично ближчими до людей із Великої Британії, особливо західної Англії та Уельсу; у частини простежувався ірландський зв'язок.
ДНК також допомогла уточнити сімейні зв'язки всередині самого кладовища. Серед вивчених останків були люди з відомої сім'ї Калвертів, яка відіграла важливу роль у заснуванні Меріленда. У трьох свинцевих трунах раніше знайшли Філіпа Калверта, його першу дружину Енн Уолслі Калверт і немовля; генетичний аналіз показав, що дитина була сином Філіпа Калверта і його другої дружини Джейн Сьюелл. У новому дослідженні автори знайшли ще трьох можливих родичів цієї сім'ї серед інших похованих.
Ще одна важлива знахідка - сім'я, простежена протягом трьох поколінь. Для ранньої колонії це особливо цікаво: смертність була високою, і такі сімейні ланцюжки рідко вдається побачити тільки за документами та археологічними знахідками.
Найбільш "детективна" частина дослідження пов'язана з трьома невідомими похованими. Вчені виділили людей, які були між собою родичами, потім знайшли сучасних учасників 23andMe з найсильнішими генетичними зв'язками і попросили їх поділитися сімейними історіями. Зіставивши ДНК, генеалогічні дерева та археологічні дані, дослідники дійшли висновку, що найвірогідніші кандидати - Томас Грін, його перша дружина Енн і їхній син Леонард.
Томас Грін був другим губернатором колонії Меріленд. Автори підкреслюють: робота ще не завершена, і особистість потрібно підтверджувати далі. Але саме генетичний аналіз дав зачіпку, якої не вистачало історикам.
Чому це важливо
Це дослідження показує, як ДНК може доповнювати письмові джерела. В історії ранніх колоній Північної Америки збереглося багато документів, але вони не закривають усі прогалини: не завжди зрозуміло, кого саме було поховано, як люди були пов'язані між собою та куди пізніше переселялися їхні родини.
Генетика допомагає побачити те, чого немає в архівах. У цьому випадку вона пов'язала старий цвинтар із сучасними людьми, показала родинні лінії всередині колонії та навіть відобразила відому історикам міграцію католиків із Меріленда до Кентуккі між 1780 і 1820 роками. За даними авторів, такий генетичний слід збігся з задокументованою хвилею переселення, пов'язаною з економічним тиском і антикатолицькими настроями в Меріленді.
Бекграунд
Сент-Меріс-Сіті був одним із ключових поселень ранньої колоніальної історії Меріленда. Колоністи прибули туди 1634 року на кораблях Ark і Dove. Серед засновників були представники сім'ї Калвертів: саме з ними пов'язане створення колонії, задуманої, зокрема, як місце релігійної свободи для католиків, переслідуваних в Англії.
Археологи давно вивчають це місце. Особливу увагу привернули три рідкісні свинцеві труни з району старої цегляної каплиці. Їхнє дослідження тривало десятиліттями і з часом призвело до співпраці археологів, істориків і генетиків.
Нова робота продовжує цю лінію, але робить крок далі: вона використовує не лише давню ДНК, а й величезну сучасну генетичну базу. Завдяки цьому вчені змогли пов'язати локальну історію одного кладовища з ширшою картиною - походженням поселенців, родинними зв'язками та міграціями їхніх нащадків по США.
Джерело
Éadaoin Harney et al., "The genetic legacy of the 17th-century colonial capital of St. Mary's City", Current Biology, 2026. У публікації проаналізовано геноми 49 осіб, похованих у Сент-Меріс-Сіті в 1634-1730 роках. Дослідники зіставили стародавню ДНК із даними понад 11,5 млн учасників дослідницької бази 23andMe, знайшли зв'язки з понад 1,3 млн генетичних родичів, які живуть зараз, простежили походження колоністів і запропонували можливу ідентифікацію трьох невідомих похованих, зокрема Томаса Гріна.
- Вчені з’ясували, як у XVII столітті розводили хохлатих гусей
- Вчені пояснили, чому емодзі «какашка» виглядає саме так
- Вчені з’ясували, як вино «дихає» крізь пробку
- Трамп закликав Україну діяти рішучіше щодо Росії – Kyiv Independent
- Вчені з’ясували, чому одного брата поховали в розкішній могилі, а іншого — на околиці кладовища
- У «гриба-зомбі» з’явився ворог
Незалежний дослідник, цікавиться археологією і сакральною географією. Їх досліджує, про них і пише.














