Чому українки повертаються додому під час війни: п’ять причин від психологині

Що стоїть за цим рішенням, чому відчуття дому іноді виявляється важливішим за комфорт і як на нього впливають ідентичність, зв’язки та психологічний стан, пояснює психологиня Центру ментального відновлення «Незламна» від ГО «Фонд Маша» Наталя Хоменко.

З початку повномасштабного вторгнення з України виїхало близько 7 млн громадян. Та ця цифра постійно змінюється, бо хтось вирішує виїхати і зараз, не витримавши постійних обстрілів, а інші повертаються. Адже психологічне благополуччя залежить не лише від відсутності загрози. За роки роботи психологині Центру ментального відновлення «Незламна» від «Фонду Маша» неодноразово стикалися з історіями жінок, які, маючи житло, соціальну підтримку та стабільність за кордоном, усе одно вирішували повернутися в Україну. І найчастіше причина такого вибору лежить значно глибше, ніж побутові обставини.

Можна виділити кілька основних причин повернення жінок з дітьми в Україну попри постійні обстріли та загрози життю.

Причина №1: Почуваюся чужою

Для багатьох жінок одним із найскладніших викликів за кордоном стає відчуття втрати зв’язку із собою. Попри безпеку та можливість будувати нове життя, вони часто не можуть позбутися відчуття, що залишаються чужими в новому середовищі.

– Багато жінок говорять про те, що за кордоном їм та їхнім дітям бракує відчуття «свої», – пояснює психологиня Центру ментального відновлення «Незламна» Наталя Хоменко. – Це питання національної ідентичності та потреби відновити звʼязок із собою, своїм корінням.

Причина №2: Труднощі адаптації

Ще однією поширеною причиною стають труднощі адаптації. Навіть за гарних умов життя переїзд до іншої країни часто супроводжується мовним бар’єром, культурними відмінностями, самотністю та втратою звичного соціального кола.

– Для багатьох жінок болісними виявляються не лише сам факт вимушеного переїзду, а й втрата професійної реалізації та звичного способу життя. Людина ніби починає все спочатку, але не завжди має на це достатньо внутрішніх ресурсів, – говорить фахівчиня.

Причина №3: Нездатність контролювати життя

Окрему роль відіграє бажання повернути собі контроль над власним життям. Перебуваючи в статусі біженки, багато жінок відчувають безсилля та залежність від зовнішніх обставин.

– Повернення додому часто стає способом повернути собі суб’єктність. Жінка знову може самостійно приймати рішення, впливати на своє життя та відчувати, що вона не просто пристосовується до обставин, а керує ними, – зазначає психологиня «Фонду Маша» Наталя Хоменко.

Причина №4: Національна ідентичність та туга за домом

Водночас дім для більшості людей – це значно більше, ніж квартира чи точка на карті. Це простір, який асоціюється зі спокоєм, близькістю та зрозумілими правилами життя. Це вже безпека на рівні відчуттів, вдома і дихається легше не зважаючи на обстріли.

Знайомі вулиці, рідна мова, сімейні традиції, власні речі та щоденні ритуали формують відчуття безпеки, яке не завжди можна відтворити в іншій країні. Саме тому деякі жінки зізнаються, що вдома їм психологічно легше навіть попри повітряні тривоги та загрози війни.

– І не варто відкидати глибоку національну ідентичність. Потребу бути разом зі своїм народом, бути приналежною до країни, що виборює своє право на свободу.

Причина №5: Провина вцілілого

Ще одним важливим фактором стає так звана провина вцілілого. Особливо гостро її переживають ті, чиї рідні залишилися в Україні або служать у війську.

– У багатьох жінок виникають думки: «Усі мої вдома, а я тут». Особливо це стосується тих, чиї чоловіки, брати або діти захищають країну. Таке переживання може підсилювати бажання повернутися й бути поруч зі своїми людьми, – пояснює психологиня.

Водночас фахівчиня наголошує: універсальної причини повернення не існує. Кожна історія є унікальною, а саме рішення рідко буває спонтанним.

– Повернення в Україну – це зазвичай дуже глибоке й виважене рішення. Для багатьох жінок воно означає не лише повернення додому фізично, а й повернення до себе. До своїх сенсів, своєї ідентичності та відповіді на питання «хто я». Це бажання відчувати себе живою не лише фізично, а й психологічно, – підсумовує Наталя Хоменко.

За останні чотири роки через турботливі руки психологів «Фонду Маша» пройшли десятки тисяч жінок. І завдання ГО «Фонд Маша» – не лише надавати допомогу, а й поступово руйнувати стигму довкола психологічної підтримки, доводячи, що звернення до фахівця – це не про слабкість, а про необхідність і відповідальність за власний стан. Тому якщо ви відчуваєте, що не справляєтеся, помічаєте за собою зриви на близьких, тривалу пригніченість, втому чи втрату ресурсу – зверніться по допомогу до Центру ментального відновлення «Незламна» від ГО «Фонд Маша». Щоб отримати допомогу, напишіть у будь-який месенджер +380951470209 або заповніть форму за посиланням: https://forms.gle/3BcLFQXwAu2dJjKr8