Чому ми не пишемо старим друзям: психологи пояснили причини

Як наважитися написати старому другові?
Багато хто з нас відчував це почуття: ви раптово згадуєте про людину, з якою колись були близькі, і тягнетеся до телефону, щоб написати кілька теплих слів. Але в останній момент стираєте повідомлення. Якщо вам це знайомо - ви не самотні.
За даними дослідників, до 90% людей мають "старого друга", з яким втратили контакт, але хотіли б відновити зв'язок. Однак лише близько 30% дійсно наважуються на цей крок - навіть якщо стосунки не зіпсувалися, контакт збережений, і здається, що друга потішить ваше повідомлення, пише видання The Conversation
Парадокс у тому, що стійкі соціальні зв'язки - один із ключових чинників щастя і благополуччя. Широке коло спілкування, як показують численні дослідження, безпосередньо пов'язане з поліпшенням психічного здоров'я. Проте більшість воліє не виходити на зв'язок, побоюючись бути неправильно зрозумілими або "порушити кордони".
Дослідники з Канади провели масштабне дослідження, щоб з'ясувати, від чого залежить, чи напише людина старому другу. В одному з етапів учасники написали понад 850 коротких повідомлень старим друзям. Деякі повідомлення були відправлені, інші - ні. Вчені проаналізували їх більш ніж за 20 критеріями: довжина тексту, емоційність, наявність спогадів, часовий фокус (минуле, теперішнє, майбутнє), а також чи визнавали учасники свою провину у втраті зв'язку.
Результат виявився несподіваним: жоден із цих факторів не передбачив, яке повідомлення буде надіслано. Хоч би яким теплим чи особистим був текст - це не означало, що його справді відправлять. Це говорить про те, що сам стиль або зміст послання не визначають поведінку.
У другому етапі дослідження взяли участь 312 осіб, яких опитували на вулицях і в університетському кампусі. Кожен учасник мав згадати одного друга, з яким давно не спілкувався, але який, на їхню думку, хотів би отримати повідомлення. Після цього учасники розповідали про себе: про рівень щастя, самотності, свій характер і погляди на дружбу.
Їм також запропонували за 2 хвилини написати коротке повідомлення, а потім вирішити, чи хочуть вони його відправити. Як і в попередніх дослідженнях, близько третини (34%) дійсно відправили повідомлення. Однак лише один фактор виявився статистично значущим: віра в те, що справжня дружба здатна витримати паузу. Цей показник учені назвали "стійкістю дружби" (friendship resiliency).
Дослідження показало: нерішучість перед першим повідомленням - нормальна. І вона не залежить від віку, статі чи характеру. Ба більше, щойно людина все-таки робить перший крок, шанси на позитивний відгук дуже високі. Науковці радять не чекати ідеального приводу чи тексту - достатньо короткої фрази: "Привіт, давно не спілкувалися. Як ти?"
Будь-який тригер може стати приводом - пісня з минулого, стара фотографія або просто спогад про спільний час.
- Хода видає ваші емоції - показало дослідження
- Токсичні люди у вашому оточенні можуть прискорювати старіння, показало дослідження
- У яких сферах в Україні заробітки найвищі, а в яких - найнижчі. Детальні дані статистики
- Учені показали: робота з дитячими спогадами допомагає менше боятися провалу
- Іноді мозок сам шукає, на що відволіктися - вчені пояснили чому
- МОЗ обіцяє зміни в системі психіатричних послуг і підтримки ментального здоров'я
Мар'я Гриневич, проєктна менеджерка, журналістка, співавторка Путівника Священні гори Подніпров'я, Курсу лекцій: Культова топографія Середньої Наддніпрянщини.














