Археологи пояснили, навіщо стародавні люди вибивали сліди ніг у камені

Археолог Фредрік Фаландер зі Стокгольмського університету вивчив такі петрогліфи в регіоні Меларен у центрально-східній Швеції. Він звернув увагу не тільки на форму слідів, а й на те, де саме вони розташовані: поруч із водою, заглибленнями в скелі, тріщинами та мінеральними включеннями. Робота опублікована в Oxford Journal of Archaeology.

Головна ідея дослідження обережна, але цікава: сліди в камені могли бути способом закріпити важливий зв'язок між людьми - союз, домовленість, дружбу або інший соціальний акт. Але це саме археологічна інтерпретація, а не прямий доказ того, що такі сліди означали, наприклад, шлюб.

Деталі

Петрогліфи у формі стоп називають подоморфами. Це зображення людських ступень або підошов, вибиті на кам'яній поверхні. У Скандинавії вони належать до традиції наскельного мистецтва бронзової доби, приблизно 1700 - 500 років до н. е.

На відміну від багатьох інших зображень бронзової доби - кораблів, тварин, людей чи простих чашоподібних заглиблень - такі сліди часто зроблені майже в натуральну величину. Тому вони виглядають особливо особистими: ніби конкретна людина колись поставила ногу на камінь, а потім цей слід зберегли назавжди.

Фаландер припустив, що процес міг починатися зі справжнього вологого відбитка ноги на скелі. Поки слід ще було видно, його могли вибивати або видовбувати в камені. Якщо це так, петрогліф був не просто картинкою, а результатом дії, в якій брало участь тіло людини.

Особливо важливим виявилося розташування слідів. Вони часто пов'язані з мікрорельєфом скелі: невеликими заглибленнями, де збиралася дощова вода, природними тріщинами, місцями, де вода могла текти по поверхні, а також ділянками з помітними мінералами. Це говорить про те, що стародавні люди вибирали місце не випадково.

Деякі сліди зустрічаються поодинці, інші - парами. При цьому парні сліди часто не симетричні: вони можуть відрізнятися розміром, формою або деталями. Автор дослідження вважає, що такі пари могли позначати двох різних людей. А поодинокі сліди, можливо, залишали місце для майбутнього "відповідного" сліду поруч.

Звідси й виникає версія про соціальні зв'язки. Якщо дві людини вибивали свої сліди поруч, це могло бути ритуальним способом зробити їхній зв'язок видимим і довговічним. Таким зв'язком міг бути союз, угода, родинний або дружній зв'язок. Однак точного значення цих дій ми не знаємо: письмових пояснень у людей бронзового віку не залишилося.

Чому це важливо

Дослідження пропонує дивитися на наскельне мистецтво не тільки як на стародавні зображення, а й як на сліди дій. Люди бронзового століття могли не просто "малювати" на камені, а проводити ритуали, в яких брали участь тіло, вода, скеля і рух.

Це змінює сам підхід до таких пам'яток. Якщо сліди були пов'язані з водою і конкретними особливостями поверхні, значить, важливим був не тільки малюнок, а й місце: куди поставити ногу, де вибити контур, як вода буде проходити по камінню і який вигляд матиме слід після дощу.

Для археології це цінно, бо допомагає обережно наблизитися до соціального світу стародавніх людей. Ми не можемо точно назвати їхні обряди, але можемо побачити, що кам'яні сліди, імовірно, були частиною практик, пов'язаних із пам'яттю, приналежністю та стосунками між людьми.

Бекграунд

Наскельне мистецтво бронзового століття широко відоме в Скандинавії. На скелях зустрічаються зображення кораблів, людей, тварин, зброї, кіл і чашоподібних заглиблень. Багато з них пов'язують з ритуалами, морем, подорожами, обміном і уявленнями про світ.

Сліди ніг займають особливе місце. Вони трапляються не так часто, як чашоподібні заглиблення, але виглядають дуже виразно. У деяких випадках видно пальці, в інших - ремінці сандалій або деталі підошви. Це створює відчуття присутності конкретної людини, а не абстрактного символу.

Раніше такі зображення часто трактували як знаки, символи шляху, присутності або контакту з божественним. Нова робота не скасовує ці версії, але додає інший рівень: можливо, сліди були ще й "пристроями" дії - об'єктами, що створювали зв'язок між людьми, каменем, водою та місцем.

Джерело

Fredrik Fahlander, "A step in stone. Ontologies of podomorphic petroglyphs in Southern Scandinavian Bronze Age", Oxford Journal of Archaeology, 2026.

У дослідженні аналізуються петрогліфи у формі стоп у південноскандинавській традиції бронзового віку, особливо в регіоні Меларен у центрально-східній Швеції. Автор вивчав їхній розподіл, форму, парність і зв'язок з особливостями скельної поверхні - водою, тріщинами та мінеральними включеннями. На основі цього він припустив, що такі сліди могли бути не тільки зображеннями, а й частиною ритуальних дій.