Зниклі безвісти енергетики та замінована ЗАЕС. Як живе під окупацією найбільша атомна електростанція Європи

В ніч на 11 квітня було фактично знищено Трипільську ТЕС — найбільшого постачальника електроенергії в Київську, Черкаську та Житомирську області. На щастя, персонал встиг перейти в укриття. Цього ж дня окупанти скинули авіабомбу на Сумську ТЕС, а двома тижнями раніше зруйнували Зміївську ТЕС на Харківщині. Тепер інфраструктура в прикордонних чи менш захищених ППО районах регулярно потрапляє під сильні обстріли. Тож деякі регіони повертаються до економії електрики. Харків, наприклад, був змушений декілька разів зупиняти метро. А відключення в столиці очікують при збільшенні навантаження, наприклад, від кондиціонерів.

Україні вдалось пройти нинішню зиму, на відміну від попередньої, без блекаутів, однак наразі через зміну тактики росіян і зволікання союзників ситуація виглядає все більш загрозливою.

При цьому найбільша атомна електростанція Європи — шестиблочна Запорізька АЕС, понад два роки перебуває під окупацією. На її території загарбники розмістили бойову техніку та міни, а спостерігачі останнім часом фіксуються вибухи безпілотників.

Соцпортал попросив заступника голови Атомпрофспілки Павла Пруднікова, який повернувся на цю посаду після тяжкої травми на фронті, поділитись прогнозами щодо української атомної галузі в умовах війни.

За даними профспілки, щонайменше сім її активістів з Енергодару — міста-супутника електростанції, зникли безвісти.

У нас є список людей, який ми передавали міжнародним інституціям, в Єврокомісію. На сьогодні це сім осіб. Щодо цього може бути багато мотивів, будь-які. Людина, наприклад, відмовлялась підписувати контракт з Росією для роботи на електростанції. Або йшов по вулиці й не показав документ. Або ФСБ вивчала відеозаписи, як наші люди стояли на в 'їзді в Енергодар великим ланцюгом, не пускали окупантів в місто. Вивчили по обличчях, ідентифікували, вивезли на допит, щось не сподобалось. Будь-яка підозра в громадській активності чи якоїсь діяльності на користь України може бути причиною зникнення, — каже профспілковець.

За його словами, приблизно половина персоналу виїхала на деокуповану територію України, стільки ж залишається в Енергодарі.

Ті, хто не підписав контракти з фейковою організацією російською (мається на увазі Росатом, який наразі намагається підпорядкувати собі ЗАЕС, - ред.), продовжують отримувати виплати. Хтось оформлений на простій, хтось оформлений на дистанційну роботу. Їм продовжують платити заробітну плату, не в повному обсязі, але продовжують, — розповідає Павло Прудніков.

Зараз компанія Енергоатом, яка керує українськими атомними електростанціями, намагається створити додаткові робочі місця на інших діючих АЕС — Хмельницькій, Рівненській та Південноукраїнській.

Але місць на всіх людей, які виїхали, їх не вистачає. Тим більше які б відповідали кваліфікації. І навіть якщо й створені робочі місця, то поруч з цими трьома АЕС є лише невеличкі міста-супутники, і там не такий великий вибір житлового фонду. Це не в Київ приїхати. Навіть з орендою проблеми, не те що з придбанням. Тож люди можуть просто не знайти де жити, — каже профспілковець.

В країни Євросоюзу, за його словами, виїхали майже півтори тисячі працівників ЗАЕС.

Я сам там зустрічався з одним із працівників, коли був на реабілітації в Німеччині. Він приїхав, розказав: “От моя дружина, от мої діти. Ось я тут в Джоб-центрі стою на “соціалці”, отримую чотириста євро на людину, ось квартирка, яку мені Джоб-центр знімає, ось курси німецької, на які я ходжу. Коли вивчу німецьку, то буду сподіватися знайти роботу, яка відповідає моїй кваліфікації. Високій кваліфікації. А без мови німецької я нікуди не влаштуюсь”. Там півтори тисячі наших працівників. І я думаю, що якщо вони знайдуть роботу, то навряд повернуться, — зазначає профспілковець.

За його словами, на сьогодні в атомній галузі України працює близько 30 тисяч людей. Проте в Атомпрофспілці загалом 50 тисяч учасників, оскільки в неї входять не тільки атомники, а ще працівники уранодобувної галузі, підприємств Зони відчуження ЧАЕС та екологічних проєкт накшталт національних природних парків. При цьому останні зазнали чи не найбільших руйнувань.

Нижньодніпровський національний природний парк по суті перестав існувати після підриву Каховського водосховища. І національний природний парк Деснянсько-Старогутський на Сумщині фактично перестав існувати, тому що його територію, і там де проживають працівники, продовжують рівняти з землею, — каже Павло Прудніков.

За його словами, через підрив Каховської дамби влітку 2023 року впав рівень води в технічних водоймах ЗАЕС.

Поки що в охолоджувальних ставках вдається тримати потрібний рівень. Але враховуйте, що станція не працює, вона у стані холодного зупинення. Бо росіянам поки що не вдалося підключити її до своєї енергомережі, — каже профспілковець,

Він зазначає, що майбутнє ЗАЕС важко прогнозувати.

Сьогодні ніхто не може сказати, ні коли закінчиться війна, ні на яких умовах. Якщо, наприклад, будуть наступи й вони (росіяни, - ред) вимушені будуть відійти, хто може сказати, що вони не підірвуть певні об'єкти за принципом — так не діставайся ти нікому. На ЗАЕС замінований периметр, там було заміноване узбережжя Каховського водосховища, ще до того як його підірвали. Бронетехніка, військова техніка, вона загнана в виробничі приміщення з боєкомплектом, — застерігає профспілковець.

Втім, він повторює, що зараз найбільш загрозливо виглядають атаки росіян саме по енергетичній інфраструктурі.

Я побоююсь за інфраструктуру. За відкриті розподільчі пристрої, лінії передач. Бачите яка тенденція. Вже не точкових ударів, а просто повність знищення будь-якої інфраструктури. Не обов'язково бахати по реактору. Достатньо інфраструктуру порушити й станція не буде працювати. Наприклад, пошкодження тих же високовольтних ліній чи трансформаторів відбивається на роботі наших станцій, — підкреслює Павло Прудніков.

Що може захистити українську енергетичну систему

Українська влада регулярно підкреслює на зустрічах з союзниками, що країна відчайдушно потребу посилення ППО.

Не хочу псувати святкування дня народження, але головним моїм посланням сьогодні буде – "Патріоти”, – зазначив міністр закордонних справ України в Брюсселі 4 квітня на святкуванні 75-ї річниці створення НАТО.

За його словами, Україні вдалось відшукати понад 100 доступних установок і наразі країна працює над отриманням семи батарей. Це допоможе захистити найбільші міста України та протидіяти російській авіації ближче до лінії фронту.

Втім, в інтервʼю The Washington Post, опублікованому 10 квітня, Кулеба зізнався, що відчуває глибоке розчарування через зволікання партнерів.

Я відчуваю, що вдаряюся об стіну власною головою, хоча я дипломат, а це означає, що мушу розбирати стіну по цеглинці. Але оскільки така дипломатія не працює, мені хочеться вдаритися об стіну. Я просто не розумію, чому цього (передачі "Патріотів") не відбувається, – заявив він.

За словами Кулеби, він був змушений змінити дипломатичну риторику на більш жорстку, і навіть пропонував країнам позичити установки пообіцявши повернути батареї, щойно буде потрібно. Як відомом, вартість однієї установки становить близько одного мільярда доларів.

Водночас головний дипломат ЄС Жозеп Боррель та генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг наголошують на тому, що союзники мають якнайшвидше забезпечити Україну ППО. Більш того, 11 квітня Європарламент відмовився затверджувати фінансування Євроради, доки Україні не дадуть 7 систем "Патріотів". Ініціатором рішення, яке підтримали 515 депутатів, а проти були 62, виступив екс-прем'єр-міністр Бельгії Гі Верхофстадт.