Жінки на "чоловічих" професіях: як війна змінює ринок праці в Україні

Під час та після Другої світової війни багато країн залучали подібну практику. Наприклад, в Польщі жінки активно брали участь в промисловому виробництві. З середини 50-их їх замінили чоловіки, але, відповідно до джерел, жінки опирались цьому, оскільки роботи в промисловості краще оплачувались та були престижнішими.

В Україні, де довгий час існувала пряма заборона наймати жінок на певні професії, більшість працює у традиційно низькооплачуваних сферах освіти, охорони здоров’я, обслуговуванні та торгівлі. Це є головною причиною того, що жінки в середньому заробляють менше за чоловіків, хоча відсоток людей з вищою освітою серед них більший. Цікаво також, що серед 2 мільйонів ФОПів, де жінок і чоловіків приблизно порівну, сфери діяльності відтворюються так само — жінки займаються переважно торгівлею та послугами, а чоловіки — ремонтними роботами.

Така ситуація є типовою для більшості країн світу. Однак Україна, яка переживає потрясіння через російську агресію, а також активно прибирає дискримінаційні норми для інтеграції в ЄС, має вікно можливостей для певних змін.

Соцпортал попросив експертку розповісти, як законодавство України щодо жіночої зайнятості змінилось в останні роки та чи можна очікувати значне залучення жінок на “чоловічі” професії.

Юлія Дмитрук, юристка організації Ла-Страда, що займається захистом прав жінок. Ла-Страда також адвокатувала прийняття Стамбульської конвенції та виступала проти обмежень прав жінок обіймати певні професії.

• Як змінились правові норми щодо праці жінок в Україні?

До 2017 року в Україні існував наказ Міністерства охорони здоровʼя №256, прийнятий в 1992 році, який мав перелік з 450 заборонених для жінок професій. Даний наказ порушував права жінок, оскільки він ставив їх в нерівне становище з чоловіками. Держава вважала, що основна роль жінок — репродуктивна. Тож їм не потрібний гідний рівень заробітної платні. Хоча ми розуміємо, що не всі жінки живуть у повних сім'ях. Є ті, які виховують дітей самостійно, власними силами забезпечують свою сім'ю (Неповних сімей в Україні станом на 2021 рік було близько одного мільйона. Через низькі жіночі зарплати та обмежену соцпідтримку вони мають високий ризик опинитись за межею бідності, - ред.). А роботи з забороненого переліку професій здебільшого гарантували гідний рівень оплати. Звісно, частина з них передбачають важку фізичну працю. Вважалось, що це шкідливо впливає на життя жінки. Хоча ніхто не замислювався над тим, що це негативно впливає і на життя та здоров'я чоловіків. Тож скасування даного наказу привернуло увагу до того, щоб поліпшити умови праці для всіх.

У 2022 році внесено Верховною Радою зміни до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до статті дев'ять пункту 1 жінкам дозволено працевлаштовуватись навіть на підземні роботи (хоча в реальності в індустріальних регіонах, де підземні роботи були чи неєдиною можливістю гідного заробітку, обмеження обходили й питання було, скоріше, “в сірій зоні”, - ред.). Наразі в багатьох сферах дуже велика нестача кадрів. Тож проводяться масштабні роботи щодо перекваліфікації фахівців, відкриваються можливості для жінок щодо працевлаштування на таких видах робіт, які включають фізичну працю. Але роботодавці покращують умови праці, залучають роботизовані механізми, які допомагають виконувати жінкам фізично важчу роботу.

• Чи можна оцінити вплив цих змін? Чи багато жінок опановують “чоловічі” професії?

Державна служба зайнятості підтверджує тенденцію зміни професій серед жінок. За її сприяння у 2023 році нову роботу знайшли 158 тис. жінок, які серед інших обирали для себе такі спеціальності: машиністка крана, верстатниця, машиністка підземних установок, вантажниця, водійка, слюсарка. Крім того, за сприяння ДСЗ торік 1.2 тис. жінок знайшли роботу на будівництві — тепер вони становлять 38% всіх працевлаштованих у галузі. Ще у 2021 році жінок в будівництві було 20%.

Наразі Міністерством економіки піднімається питання про необхідність в перекваліфікації жінок, які опановують нові професії, оскільки попит на таких працівників існує, і зростає дедалі більше. Відомо, що у низці різних сфер жінки вже працюють за спеціальностями, на які раніше шукали переважно чоловіків, до прикладу:

• У мережі АЗК ОККО зросла частка жінок у розподільчих центрах. А щоб полегшити для них фізичні задачі, компанія збільшила кількість допоміжної техніки.
• Жінки обіймають посади водійок, заправниць, вантажниць і охоронниць в мережі АЗК UPG.
• В ритейлі жінок запрошують на позиції охоронниць і водійок. Наприклад, в мережі АТБ понад 900 жінок працюють на посаді охоронниць. Також охочих перенавчають на водійок навантажувача. А в Fozzy Group жінки працевлаштовуються на посади водійок вантажівок.
• На підприємстві «АрселорМіттал Кривий Ріг» все більше жінок працюють дробильницями, ковшовими, слюсарками, машиністками.

(Інші відомі приклади — агрохолдинг Kernel вперше почав наймати жінок на посади операторів котельні та виробництва, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України навчає жінок управлінню вантажівками. Про найм жінок на “чоловічі” професії також оголосив Київський метрополітен — ред.). Ми були дуже раді, що в “Київському метрополітені” нарешті з'явилась перша жінка машиністка. Так само ми чули про можливе упереджене ставлення з боку деяких управлінців. (Одна з претенденток на посаду розповіла, що менеджер під час співбесіди висміяв ініціативу по найму жінок, — ред.). Але до Ла-Стради не було звернень чи скарг щодо подібної дискримінації.

• Як реагувати жінкам у разі дискримінації?

Якщо жінка стискає стикається із подібними ситуаціями, вона може, опираючись на законодавство, звертатися зі скаргою, по-перше, до вищого керівництва даного підприємства чи установи, по-друге, зафіксувати скаргу в Державній службі з питань праці. По-третє, звернутись до уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Також законом України “Про рекламу” заборонено публікувати вакансії, де вказано стать, вік та інша подібна інформація. Але ми досі можемо зустріти оголошення, де написано “Запрошуються тільки жінки до 30 років”. У такому разі потрібно подавати скарги до Держпраці із письмовою заявою та посиланням на той ресурс, на якому вони зустріли таке оголошення.